Слово має бути не лише вільним, а й розумним
Аналіз спектру засобів масової інформації ілюструє наступну істину: свобода слова – це лише інструмент у руках людей, який може використовуватися двоїсто: як для творення добра, так і для творення зла.
На жаль, сьогодні в Україні досить поширеною є ілюзія щодо свободи слова, відповідно до якої цей інструмент розглядається однобічно – виключно як носій добра, не помічаючи того, що свобода слова може використовуватися так само і для зловживань. Зазначена ілюзія є проявом недостатнього розвитку соціальної культури громадян України. Завдяки цьому недоліку громадяни не завжди можуть відрізнити справжню свободу від псевдосвободи. Це породжує драматичні помилки в громадянській свідомості, з яких користаються не лише деякі ЗМІ, а й, зокрема, політичні і економічні маргінали різних мастей, які обертають будь-яку свободу (у тому числі – свободу слова!) у своїх корисливих інтересах, борючись за владу чи за прибуток.
Сьогодні в Україні зловживання свободою слова розквітло буйним цвітом. З'явилися "прогресивні ідеологи", що пропагують у масах ідеологію, яка зводить свободу слова до свободи "порнухи" і "чорнухи". Дехто реалізує свій "талант", використовуючи свободу слова як можливість живописати усе, що відбувається у чоловіків і жінок так би мовити "нижче пояса". Під гаслом свободи слова, "художні образи", які колись обмежувалися стінами громадських туалетів, виносяться "прогресивними письменниками", на очі широкої читацької громади (жанр "туалетної" літератури). Так вже склалося сьогодні у нашому суспільстві, що зловживання свободою слова стало дуже вигідною справою – воно є способом особистого збагачення і боротьби за владу.
Однією з причин цього є те, що в Україні набуло поширення однобічне уявлення про свободу, яке породжує ілюзію, начебто будь-яка свобода завжди є абсолютним благом. Таке спотворене уявлення про свободу приводить до того, що у суспільстві не усвідомлюється проблема зловживань свободою взагалі і свободою слова зокрема. А тим часом ці зловживання набувають в Україні загрозливих масштабів.
Тому актуальною для нашої країни є проблема формування у громадян нових уявлень про свободу, заснованих на прогресивній ліберальній ідеології, згідно з якою свобода може проявлятися у двох іпостасях: СВОБОДА, ПОЄДНАНА З СОЦІАЛЬНОЮ КУЛЬТУРОЮ (ІНШИМИ СЛОВАМИ, "РОЗУМНА СВОБОДА") – ЦЕ БЛАГО, А СВОБОДА, НЕ ПОЄДНАНА З СОЦІАЛЬНОЮ КУЛЬТУРОЮ ЛЮДЕЙ (ІНШИМИ СЛОВАМИ, "ДУРНА СВОБОДА") – ЦЕ ЗЛО. Той, хто не розрізняє ці дві свободи, приречений на ураження різноманітними політичними, економічними, правовими, моральними та іншими соціальними ілюзіями. Зокрема, йдеться про ілюзію демократії в Україні. Насправді ж, оскільки соціальна культура наших співгромадян поки що є недостатньо розвиненою, їхня свобода є псевдосвободою, а значить їхнє так зване "вільне" волевиявлення здатне породжувати лише псевдодемократію. Із цієї біди, що уразила наше суспільство успішно користаються політичні маргінали для проникнення до влади начебто "демократичним" шляхом: така псевдодемократія – це рай для різного роду зловмисників, які легко обдурюють виборців з допомогою дешевих політтехнологій. Політична свобода без політичної культури – це те саме, що "вершник без голови"…
Зазначене стосується не лише політичних свобод громадян, а й свободи слова.
За умов поширеності зловживань свободою слова, а також комерціалізації цієї свободи, особливо гостро постає потреба в тому, щоб використати свободу слова як інструмент для суспільного прогресу в Україні в інтересах усіх громадян.
Чи можливо це за тих умов, що склалися в країні? Цілком можливо! І доказом цього є просвітницька діяльність ряду українських ЗМІ. Ці засоби масової інформації свободу слова використовують саме для культивування в Україні соціальних цінностей, а не для спекуляції на комплексах типу "піпл схаває!". Таким чином реалізується надзвичайно важливий для сучасної України інформаційний принцип: "слово має бути не лише вільним, а й розумним!".
На мою думку, найбільше що можуть зробити ЗМІ для розбудови нової України – це стати трибуною для просвітницького руху, спрямованого на формування соціальної культури громадян, яка включає зокрема політичну, економічну, правову, моральну культуру. Соціальна культура громадян – основа нової України. Це випливає із закономірності, що формулюється наступним чином: "яка культура людей – таке й їхнє життя!". Ті проблеми, що ми сьогодні маємо в українському суспільстві – це віддзеркалення низького рівня соціальної культури громадян. Отже, вирішальним чинником покращення життя в Україні є розвиток у громадян політичної, економічної, правової, моральної культури з допомогою соціального просвітництва, одним з каналів для якого є ЗМІ. Як показує світовий досвід, жодним іншим чином - без розвитку соціальної культури громадян – суспільне життя змінити на краще не можливо: будь-які реформи, обіцяні будь-якими реформаторами без розвитку соціальної культури громадян приречені на провал.
Сьогодні в Україні існує нагальна потреба у всеукраїнській трибуні для Справжньої Української Еліти, яка розвінчувала б різноманітні соціальні (тобто політичні, економічні, правові, моральні та інші) ілюзії, що уразили маси. Особливо небезпечними є так звані "виборчі" ілюзії наших громадян, які не озброєні належними критеріями вибору з поміж претендентів на владу під час різноманітних виборчих процесів. Саме через відсутність розвиненої "культури вибору" у громадян демократія перетворюється на псевдодемократію.
Соціальні ілюзії громадян використовуються політичними та економічними маргіналами різних мастей для політичної і економічної експлуатації своїх співгромадян. Ось у чому корінь Великої Соціальної Драми, що розігрується сьогодні на теренах України… І вийти з цього стану можна єдиним способом – КУЛЬТИВУЮЧИ У ГРОМАДЯН "РОЗУМНУ СВОБОДУ" засобами соціального просвітництва, зокрема з допомогою ЗМІ.
Саме ЗМІ, реалізуючи принцип "слово має бути не лише вільним, а й розумним!", мають допомогти українським громадянам розвинути у собі "РОЗУМНУ СВОБОДУ" для того, щоб позбавитися політичних, економічних, правових, моральних та інших соціальних ілюзій, з яких користаються політичні і економічні зловмисники. Лише тоді громадяни зможуть навести лад у своїй країні, наділяючи владою не маргіналів, а "вашингтонів" з "новим і праведним законом", про що мріяв великий просвітитель Тарас Шевченко.
Олександр Костенко
