"Україна і Росія ведуть дві різні війни" – The Hill

Думки на сайті The Hill професора права в Georgetown Law Девіда Супера

Деякі коментатори недавно припустили, що літній контрнаступ України зупиняється, адже її територіальні здобутки залишаються меншими, ніж під час попередніх наступів України біля Києва, Харкова та Херсона. Деякі навіть сумніваються, чи зможуть українці повернути значну кількість втраченої землі.

Ці автори не розуміють, що з початку цієї війни Росія та Україна ведуть два принципово різні види війни. Українці ніколи не прагнули наслідувати хвалькуватого російського визначення успіху. Навпаки, вони були більш ніж щасливі, використовуючи одержимість Росії новинами, щоб завдати великих втрат і прискорити власну перемогу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Для Росії це завжди була піар-війна. Окрім скарг щодо можливого вступу України в НАТО через багато років у майбутньому та брехливої пропаганди, що її президент-єврей - "нацист", Росія не мала суттєвих претензій до України, які намагалася б виправити. Натомість Володимир Путін розпочав війну, щоб відновити перевагу росіян над народом, який він вважав нижчим, і розпалити патріотичний дух, щоб відволікти росіян від труднощів, спричинених нестримною корупцією в Росії.

Відповідно, Росія безперервно прагне до вихваляння, незалежно від ціни. Коли Путін зациклився на маленькому, стратегічно незначному Бахмуті, його командуванню наказали захопити містечко за будь-яку ціну. Для цього їм знадобилося сім місяців кривавих міських боїв. Там Росія втратила в п'ять разів більше військ, ніж Україна. На цьому шляху вона кинула життя тисяч солдатів строкової служби в "м'ясних штурмах".

Втрати росіян знову зростають, оскільки командирам наказали утримувати те чи інше незначне село "за будь-яку ціну".

Для українців це завжди була війна за національне виживання. Через те, що Росія не раз порушувала зобов'язання не нападати на Україну, українці розуміють, що безпеку можна отримати лише після перемоги над Росією.

Якщо Росії дозволять зберегти будь-яку територію, яку вона визнала Україною в 1994 році, Путін заявить про успіх, і знову вторгнеться після того, як полагодить свою армію. Тому українці зосереджені на тому, як повернути всю свою територію, а не на якесь конкретне місто.

Ключовою частиною української стратегії було завдання непропорційних втрат Росії. Прийнявши одержимість Путіна Бахмутом, українці почали повільний бойовий відступ, даючи можливість врятувати власні життя, завдаючи величезних втрат Росії. Зараз оточують Бахмут, знаючи, що гордість Путіна змусить його виділити на оборону міста набагато більше сил, ніж насправді стратегічно заслуговує цей населений пункт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

Іншим ключовим моментом для України стало знищення і без того поганої логістики Росії. Притупивши початкові пориви Росії йти на Київ і Харків, українці не стали насильно вдавлювати загарбників, а просто перекрили росіянам доступ до їжі та боєприпасів, аж до того, що Росії, врешті-решт, довелося відступити. Подібним чином забрали Херсон у Росії.

Замість того, щоб розпочати дорогі повноцінні фронтальні атаки на укріплені позиції Росії, контрнаступ України знову зосереджений на завданні непропорційних втрат і знищенні російської матеріально-технічної бази. Щоб вигнати Саддама Хусейна з Кувейту в 1991 році, США витратили більше місяця на інтенсивні бомбардування іракських солдатів, складів боєприпасів і шляхів постачання до того, як перший солдат перетнув кордон.

Українці не можуть цього зробити, бо Захід відмовився дати їм сучасну військову авіацію. Україна також має обмежені поставки ракет великої дальності.

Відповідно, українцям потрібно заманити російські підрозділи, техніку та сховища боєприпасів досить близько до фронту, щоб ті були в зоні дії ракет, які є в українців. Так вони просувалися на півдні рівно стільки, щоб змусити росіян задіяти ресурси у відповідь, а потім знищити ці ресурси. І продовжуючи тиск на фронті, українці змушують Росію задіяти всі резерви. Якщо Росія здійснить ще одну масштабну мобілізацію, втрата багатьох її офіцерів-учителів, коли вони поспішно кинулися в бій, щоб вкластися в один із штучно встановлених Путіним термінів, буде означати, що ці нові війська будуть ефективні лише для "м'ясних штурмів".

Українцям, схоже, байдуже, чи наступають вони, чи росіяни. На півночі Росія зібрала понад 100 тис. солдатів для великого наступу. Українці дозволили їм просунутися на кілька кілометрів, а потім розтрощили виступ і завдали великих втрат, коли Росія збільшила ресурси, щоб спробувати зберегти свої здобутки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Українці все більше зупиняють постачання в окупований Крим. Єдиними шляхами на півострів є кілька мостів і кораблів, які українці недавно зруйнували. Вони також перерізали єдину сухопутну залізницю на південно-західні окуповані території. Російські солдати почали гірко скаржитися, що більше не мають ефективної артилерійської підтримки під час наступу українців.

Путін утримував лояльність російської еліти, непропорційно посилаючи етнічні меншини та мусульман вмирати в Україні. Ситуація почала змінюватися після невдалого перевороту ПВК "Вагнер" в червні. Повстання було спровоковане скаргами на неадекватне матеріально-технічне забезпечення. Путіну довелося замінити багатьох своїх вищих генералів за співучасть у перевороті або за публічні скарги на неадекватне матеріально-технічне забезпечення. Неодноразові удари дронів по міністерству оборони Росії зруйнували те, що залишилося від міфу про сили росіян.

Єдина реальна надія Путіна на те, що Захід втомиться від війни і припинить допомогу Україні. Якщо ми проявимо терпіння і не вимагатимемо від українців вести піар-війну в російському стилі, то можемо очікувати краху російської логістики, російської фронтової оборони та російського режиму. Перемога над потворною агресією Путіна раз і назавжди варта того.

Переклад Gazeta.ua

×