Суди над військовими злочинцями – від нацистів до Путіна

10

Міжнародний кримінальний суд 17 березня видав ордер на арешт Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей. Якщо вони виїдуть за територію РФ в країни, які є учасниками МКС і ратифікували Римський статут, їх мають заарештувати та передати до суду, повідомив генпрокурор України Андрій Костін. Міністр юстиції Німеччини Марко Бушманн заявив, що ФРН буде зобов'язана заарештувати Путіна у разі його приїзду. МКС має право арештувати керівників держав. В Офісі президента Володимира Зеленського привітали таке рішення. Gazeta.ua розбиралася, як протягом останнього сторіччя в світі судили винуватців військових злочинів.

Ордер на Путіна видали за воєнні злочини

Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що ордер МКС на арешт Путіна "не має для Росії жодного значення", бо країна не є учасницею Римського статуту та не зобов'язана дотримуватися рішень МКС. Поки Путіна та Львову-Бєлову не арештують, МКС не може проводити судові засідання, повідомив речник МКС Фаді Ель Абдалла. Україна може вимагати арешту обох на території 123 країн, які ратифікували Римський статут.

МКС може притягти вище керівництво Росії до відповідальності за три види порушень міжнародного права - воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Депортація дітей, щодо якої видали ордер на арешт Путіна, підпадає під перший пункт.

Серед країн, де Римський статут не ратифікували - Україна. Щоб виправити, достатньо проголосувати за ратифікацію у Верховній Раді. Але, за словами директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, наразі рішення Києва щодо цього на паузі, пише "Апостроф".

 

"Протягом усіх років незалежності наша влада уникала ратифікації Римського статуту, боячись самим потрапити під дію цього суду. З 2014 року його не ратифікують, боячись, що під переслідування потраплять ветерани АТО. Спроби звинуватити їх у геноциді вже робилися. Усе тепер залежатиме від політичної волі", - каже Кулик.

Окрім України не ратифікували Римський статут або відкликали свій підпис під документом США, Китай, Індія, Ізраїль та Туреччина. І, звичайно, Росія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами" - Юрій Білоус

МКС у Гаазі - єдина міжнародна організація, яка діє постійно і переслідує осіб, відповідальних за геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини та злочини агресії. Його створили у 1998 році на підставі Римського статуту. МКС може розслідувати злочини, вчинені на території країн, які ратифікували Римський статут або підписали з МКС спеціальну угоду як це зробила Україна після Революції гідності та початку російсько-української війни в 2014 році.

Після повномасштабного вторгнення в Україну 39 країн звернулися до МКС щодо ситуації в Україні. 2 березня 2022 року МКС розпочав розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людства, скоєних у зв'язку з агресивною війною РФ проти України. Прокурор МКС Карім Хан кілька разів відвідував Україну, збирав докази злочинів, вчинених російськими військами.

Міжнародні суди критикують з багатьох причин. Передусім, за їхню тривалість. Подекуди процеси тягнуться багато років, а обвинувачені часто не доживають до вироків. Проте міжнародні суди над воєнними злочинцями мають важливе історичне значення, бо проливають світло на історичні події та роль у злочинах високопосадовців. Ці суди єдині здатні забезпечити адекватне покарання для міжнародних злочинців у межах цивілізованого правового поля. Але більшість із міжнародних судів стали можливими лише після військової перемоги над злочинцями. Тому Україні конче слід перемогти на полі бою, щоб мати кращі позиції на полі міжнародного правосуддя.

Нюрнберг і Токіо – суди переможців над переможеними

Перші спроби судити воєнних злочинців відбулися ще після Першої світової війни, пише видання Ukraїner. Лейпцизькі процеси 1921 року над німецькими воєнними злочинцями і переслідування османських воєнних злочинців за геноцид вірмен, греків і ассирійців були невдалими спробами. Через політичний тиск вони перетворилися на фарс. З 901 обвинуваченого у воєнних злочинах 888 виправдали. Решта отримали невеликі терміни, дехто втік з тюрми. Процес над османськими воєнними злочинцями мав відбуватися на Мальті, але цього не сталося через відсутність правової бази і брак політичної волі.

 

Міжнародний воєнний трибунал, більш відомий як Нюрнберзький у 1945-1946 роках, був першим в історії успішним міжнародним судом над воєнними злочинцями. Його створила коаліція держав-переможниць у Другій світовій війні - США, Велика Британія, Франція і СРСР. Вони створили Статут Міжнародного воєнного трибуналу, на основі якого проводили суд. Місце обрали не випадково, бо в Нюрнберзі відбувалися з'їзди Нацистської партії.

Обвинуваченими були 24 керівники нацистської Німеччини. Серед них рейхсмаршал Герман Герінг, заступник Гітлера в "Націонал-соціалістичній партії" Рудольф Гесс, глава МЗС Йоахім фон Ріббентроп, начальник штабу Вермахту Вільгельм Кейтель, партійні функціонери, міністри, керівники окупованих територій, пропагандисти. Ще до початку суду один обвинувачений покінчив життя самогубством, повісившись на каналізаційній трубі у в'язниці. Ще одного визнали невиліковно хворим і не судили.

Підсудних звинуватили у злочинах проти миру, воєнних злочинах, злочинах проти людства. Під час трибуналу вперше в історії використали новаторський термін "геноцид", хоча саме за цей злочин не судили.

Геноцид - цілеспрямовані дії для повного чи часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними чи расовими ознаками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія була, є та буде загрозою" - ексміністр оборони Латвії

12 підсудних засудили до смертної кари. Одного заочно. Сімох до різних термінів ув'язнення, трьох виправдали. Трибунал не був незалежним судовим органом, адже це був суд переможців над переможеними. У ньому не було досудового слідства, а підсудних назвали злочинцями в засадничих документах обвинувачення. На процесі обирали лише міру покарання для них. Проте розбір злочинів керівників нацистської Німеччини на відкритому суді мав важливе історичне та символічне значення.

Майже паралельно в той час відбувався Токійський трибунал 1946–1948 років. Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу в Токіо мав засудити воєнних злочинців Японії. До складу трибуналу входили представники 11 країн-переможниць у Другій світовій війні - Австралії, Великої Британії, Індії, Канади, Китаю, Нідерландів, Нової Зеландії, СРСР, США, Філіппін і Франції.

 

Обвинуваченими були 29 військових і політичних керівників Японської імперії. Серед них прем'єр і фактичний керівник Японії Тодзьо Хідекі. Імператорові Хірохіто вдалося уникнути трибуналу через його символічне значення для Японії та згоду капітулювати. Ще до початку суду один обвинувачений вчинив самогубство, а пропагандист Сюмей Окава був визнаний психічно хворим і неосудним.

Як і німецькі керівники, японські були обвинувачені у злочинах проти миру, воєнних злочинах і злочинах проти людства. Семеро підсудних засудили до смертної кари, 18 - до різних термінів ув'язнення, двоє підсудних померли під час суду. Токійський трибунал так само як Нюрнберзький був судом переможців над переможеними. У ньому теж не було передбачено досудового слідства, бо японське військове керівництво визнали воєнними злочинцями ще за Потсдамською декларацією 1945 року. Після Токійського трибуналу не було більше жодного випадку, щоб засуджували за злочини проти миру. Тепер це називають злочинами агресії.

Трибунал по Югославії – уперше визнали провину керівників за злочини підлеглих

Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії створили у 1993 році, за резолюцією Ради Безпеки ООН, і тривав він аж до 2017 року. Його заснували для розслідування злочинів, скоєних під час воєн у колишній Югославії в 1991-2001 роках. На відміну від попередніх, цей можна вважати неупередженим, бо відбувався на нейтральній території, в Гаазі, а суддів обирала Генасамблея ООН. Найсуворішою мірою покарання трибуналу обрали гуманніше довічне ув'язнення. Трибунал уперше запровадив принцип командної або ієрархічної відповідальності. Тобто визнав провину керівників за злочини їхніх підлеглих.

 

Обвинуваченими були 161 особа. Серед них, колишній президент Югославії Слободан Мілошевич, президент самопроголошеної Республіки Сербської Радован Караджич, командувач армії самопроголошеної Республіки Сербської Ратко Младич та інші військові та політичні керівники колишньої Югославії.

Трибунал розслідував воєнні злочини, злочини проти людства і вперше в історії висунув звинувачення за акти геноциду, а саме злочини проти боснійських мусульман, вчинених у Сребрениці. Під час війни у Боснії та Грецеговині війни 13-22 липня 1995 року відбулося сплановане масове вбивство боснійськими сербами 8 372 боснійських мусульман чоловічої статі, віком від 12 до 77 років.

 

90 обвинувачених були визнані винними та засуджені. 21 виправданий. Справи щодо 13 осіб передали до національних судів. Справи щодо 37 осіб відкликали через зняття обвинувачення чи смерть обвинувачених. Сам Мілошевич помер у Гаазькій в'язниці в 2006 році, так і не почувши вироку. У 2016 році Караджича засудили до 40 років ув'язнення. Згодом апеляція переглянула вирок на користь довічного ув'язнення. Младича засудили у 2017 році до довічного ув'язнення за геноцид в Сребрениці та артилерійські обстріли Сараєва. У 2017 році один із підсудних, колишній генерал боснійських хорватів Слободан Праляк випив отруту під час оголошення вироку і помер.

Трибунал по Руанді – пропагандистів засудили за заклики вбивати

Міжнародний трибунал щодо Руанди створили на основі резолюцій Ради Безпеки ООН задля переслідування відповідальних за порушення міжнародного гуманітарного права в Руанді та сусідніх державах. Йдеться про геноцид тутсі - етнічного народу Руанди, вчинений представниками народу хуту. Із 6 квітня по 18 липня 1994 року хуту вбили від 500 тис. до 1,1 млн тутсі. Трибунал тривав із 1994 по 2016 роки в танзанійському місті Аруша, апеляційна палата - в Гаазі.

 

Обвинуваченими були військово-політичне керівництво Руанди. Зокрема, колишній прем'єр Жан Камбанда, політики, бізнесмени, члени релігійних груп, керівники пропагандистських ЗМІ. Загалом, 96 осіб. Трибунал судив за злочини геноциду, злочини проти людства та порушення Женевської конвенції.

61 обвинуваченого засудили до різних термінів ув'язнення, 14 виправдали, справи щодо 10 передали в національні суди. Щодо восьми припинили провадження. Зокрема, через смерть. Двоє звинувачених досі перебувають в розшуку. Одного спіймали лише у 2020 році.

Трибунал щодо Руанди цікавий, що в його межах довели провину пропагандистів у підбурюванні до геноциду. Це був перший випадок після Нюрнберзького процесу, коли мова ненависті була визнана воєнним злочином. Директора радіостанції "Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів" Фердинанда Нахіману засудили до довічного ув'язнення. Після апеляції - до 30 років тюрми. Виконавчого директора Жана Боско Барайягвізу - до 35 років. Після апеляції - до 32 років. Головного редактора газети "Кангура" Хассана Нгезі - до довічного ув'язнення. Після апеляції - до 35 років. Пропагандистів Бернара Мукінго і Валері Бемерікі - до довічного ув'язнення. Це радіо вело трансляції з закликами вбивати тутсі впродовж лише року, а державна пропаганда Росії створює альтернативну інформаційну реальність десятиліттями та не раз закликала вбивати українців.

Спеціальний суд щодо Сьєрра-Леоне

Спеціальний суд щодо Сьєрра-Леоне створили у 2002 році для розслідування злочинів, скоєних під час війни в Сьєрра-Леоне у 1991-2002 роках. Воювали уряд країни і Об'єднаний революційний фронт. За майже 11 років загинуло 120 тис. осіб. Суд створили на підставі міжнародного договору між владою Сьєрра-Леоне та ООН. Він діяв у 2002-2013 роках у столиці країни Фрітауні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Адміністрація Байдена боїться можливого розпаду РФ" - експосол США Джон Гербст

Звинуватили 23 особи. Серед них, колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор. Він підтримував Об'єднаний революційний фронт, що вирізнявся особливою жорстокістю і використанням дітей у війні. Фодей Санко - лідер Об'єднаного революційного фронту. Джонні Пол Корома - самопроголошений президент Сьєрра-Леоне. Обвинувачення - злочини проти людства, порушення Женевських конвенцій, міжнародного гуманітарного права і законодавства Сьєрра-Леоне. 16 осіб отримали тюремні ув'язнення. Тейлора у 2012 році засудили до 50 років тюрми за злочини проти людства і воєнні злочини. Трьох осіб виправдали. Ще троє померли під час процесу. Серед них Санко, який помер у 2003 році. Один обвинувачений, Корома, втік і його досі не знайшли.

Трибунал над Червоними кхмерами – перший суд над комуністами

Трибунал над Червоними кхмерами створили для переслідування лідерів Камбоджі - радикальних комуністів, які захопили владу в країні у 1975 році. Вони створили так звану Демократичну Кампучію - режим, який існував до 1979 року і забрав життя до 3 млн осіб, до третини населення країни. Трибунал створив уряд Камбоджі разом з ООН. Засідання відбуваються в столиці Пномпені. Найвідоміший ватажок Червоних кхмерів Пол Пот помер в 1998 році, ще до початку трибуналу.

 

Судили дев'ять керівників Демократичної Кампучії. Серед них найближчі соратники Пол Пота - Канг Кек Іеу, Нуон Чеа, Кхіеу Самфан. Їх звинуватили в геноциді в'єтнамців і чамів, що проживали на території Камбоджі, злочини проти людства, воєнні злочини, а також злочини, передбачені кримінальним кодексом Камбоджі. Іеу, Чеа і Самфан отримали пожиттєві вироки. Один підсудний помер до вироку. Ще одного визнали неосудним через хворобу Альцгеймера. Справи проти чотирьох закрили. Це перший процес над комуністичним режимом. Суд розпочався в 2003 році й триває досі.

Спеціальний трибунал щодо Східного Тимору

Спеціальну колегію щодо розслідування тяжких злочинів у Східному Тиморі створили тимчасова адміністрація ООН в Східному Тиморі для кримінального переслідування винуватців тяжких кримінальних злочинів, скоєних під час боїв за незалежність Східного Тимору від Індонезії в 1999 році. Суд тривав з 2000 по 2006 роки в столиці Східного Тимору - Ділі.

Звинуватили майже 400 осіб. Проте лише 88 постали перед судом. Решта були громадянами Індонезії, чий уряд відмовився передати їх Східному Тимору чи ООН. Висунуті обвинувачення - геноцид, воєнні злочини, злочини проти людства, вбивства, сексуальні злочини, тортури. Засудили 84 особи, чотирьох виправдали.

Спеціальний трибунал щодо Лівану – перший трибунал за тероризм

Спеціальний трибунал щодо Лівану заснували у 2007 році і притягнення до відповідальності винуватців, скоєного в 2005 році вбивства колишнього прем'єра Лівану Рафіка Харірі та ще 21 особи. Це перший міжнародний трибунал, який переслідує осіб, винних в тероризмі. Трибунал створили ООН і влада Лівану. Його проводять в нідерландському місті Лейдсендам з 2009 року й досі.

Обвинувачені - чотири особи, пов'язані з іранською шиїтською організацією "Хезболла", визнаною багатьма країнами світу терористичною. У 2020 році Салім Джаміль Айяш, пов'язаний з "Хезболлою", був заочно засуджений до п'яти довічних ув'язнень. Троє інших обвинувачених були виправдані.

Спеціальний суд щодо Косова

Спеціальну судову палату і спецпрокуратуру щодо Косова створили для кримінального переслідування колишніх членів Армії звільнення Косова, причетних до воєнних злочинів під час Косовської війни 1998-2000 років. Спеціальний суд створили Косово разом з ЄС. Суд відбувається в Гаазі. Він розпочався в 2015 році й триває досі.

 

Обвинувачені вісім осіб. Серед них, колишній командувач Армії звільнення Косова Саліх Мустафа та Хашим Тачі, який на момент звинувачення був президентом Косово. Висунуті обвинувачення - воєнні злочини і злочини проти людства. Щодо трьох осіб суд розпочався восени 2021 року. Щодо решти триває досудове розслідування.

×