"СРСР розпався, але його імперіалістична ідеологія ні" – естонська прем'єр-міністр

Пишу це есе, коли світ прокинувся від жахливих сцен із Ірпеня та Бучі, передмість Києва. Бачимо фото масових поховань мирних жителів, убитих російськими військами. Ці фото нагадують естонцям про вбивства, скоєні радянським режимом і НКВС. Так само та машина державного терору вбивала мирних жителів. Депортації і фільтраційні табори повертають мене та будь-яку іншу естонську родину до болючих спогадів про репресії радянської окупації та табори ГУЛАГу.

Розміщення цивільних перед військовими – це російська воєнна тактика. Докази? Жертв серед цивільного населення більше, ніж військових. Особливо якщо врахувати, що не випадково чверть населення України була змушена покинути свої домівки або Росія навмисно влаштувала гуманітарні катастрофи в таких містах, як Маріуполь. Удари по цивільних - воєнний злочин, відповідно до міжнародного права. Україна – це не поле бою, а місце злочину. Те саме було з іншими схожими місцями, де відбувся геноцид, Руандою та Сребреницею.

Винні у цих злочинах мають бути притягнуті до відповідальності. Вільний світ має надати повну підтримку – як політичну, так і практичну – розслідуванню, розпочатому минулого місяця головним прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі щодо російських військових злочинів та злочинів проти людяності. Терміну давності у них немає. Ми досі знаємо лише про частину звірств, вчинених російськими військами. Світ ще побачить справжній масштаб жорстокості Кремля.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це в них у крові" - Кім охарактеризував російську армію

Мені як матері боляче дивитись, як тисячі людей гинуть в Україні. Кремль відправляє на смерть свою молодь, масово вбиває невинних людей та обстрілює їхні будинки. Навіщо? Заради імперіалістичних амбіцій Володимира Путіна. Тепер стало ясно, що хоча СРСР розпався, його імперіалістична ідеологія ні.

Страждання та розруха в Україні далекі від завершення, оскільки стратегічні цілі Путіна не змінилися. Переговори під дулом пістолета не пропонують чарівної формули, що дозволяє уникнути нової війни, і мир за всяку ціну не означає припинення звірств. Тут я кажу з досвіду моєї власної країни. Для Естонії та багатьох інших країн, мир після Другої світової війни означав початок радянської окупації з її величезними людськими жертвами. Він приніс нові страждання з масовими вбивствами, репресіями, масовими депортаціями та іншими злочинами проти людяності.

Досвід Естонії нагадує нам, що сьогодні маємо насамперед зосередитися на тому, як допомогти Україні звільнитися від окупаційних військ, відновити її територіальну цілісність і зупинити російську агресію. Я не можу не захоплюватися мужньою боротьбою, яку провадить Володимир Зеленський, та надзвичайно важким вибором, який перед ним стоїть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У МЗС назвали санкції проти РФ, на яких наполягає Україна

В останні десятиліття було багато тривожних сигналів: імперська ностальгія Росії, наратив про російські жертви та війни Путіна в Чечні, Грузії, на Донбасі та в Криму. Ми чули заяви, що Україна з населенням 44 млн осіб і третя за територією країна в Європі, після Росії та Туреччини, не має права на існування. У грудні 2021 року Росія висунула ультиматуми НАТО, щоб обмежити розгортання військ та озброєнь, по суті, скасувавши розширення Альянсу, щоб повернути його до розмірів 1997 року.

Три останні війни Путіна показують, чому він не повинен виграти цю, і чому не можна дозволити Москві вдавати, що вона щось виграла у цьому процесі. Ми вже кілька разів дозволяли Путіну уникнути покарання за таку агресію. Ми не можемо допустити, щоб йому все зійшло з рук. Якщо це станеться, його апетит тільки зросте, а за ним будуть нові звірства і людські страждання.

Війна Росії проти України ще раз зробила кришталево ясним, чому країни Центральної і Східної Європи, вирвавшись з-під радянської окупації, швидко звернулися з проханням вступу в НАТО. Альянс існує не для того, щоб загрожувати Росії, а для оборони. Він існує, щоб уберегти десятки мільйонів від поневолення і винищення диктаторами. Саме такі дії СРСР, а потім Росії пояснюють, чому так багато країн хотіли вступити в НАТО. Ті, хто обвинувачує його в "експансії" і "ескалації", користуються тією ж імперською ідеологією та мовою, якою говорить Кремль. Це суперечить принципам державного суверенітету та демократії.

Ми переживаємо переломний момент, і рішення, які ухвалюємо зараз, залишаться з нами на десятиліття. Війна торкається кордонів ЄС. Наша відповідь та підтримка України визначать, чи може бути міцний мир на нашому континенті. Я вважаю, що кроки, які нам слід зробити, слід назвати "розумним стримуванням".

По-перше, військова допомога Україні має бути нашим головним пріоритетом. Це означає, зокрема, відправлення зброї і техніки, які потрібні українцям, і які вони просять. Їм потрібна допомога не лише, щоб краще захистити своє небо, а й для того, щоб повернути свої міста та звільнити людей з російської окупації та репресій. Хоробрий народ України ще не втомився, і ми теж. Маємо зробити набагато більше, і маємо присвятити себе цьому на довгі роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київщина оговтується після окупації: ситуація в регіоні

По-друге, маємо фінансово роззброїти Кремль та його військову машину. Якщо ми швидко не вичерпаємо його доходи, Росія зможе продовжити свою агресію і різанину. Вуглеводні були основним джерелом доходів російського бюджету, понад 40%, минулого року. Цього року вони швидко перетворюються на найбільше джерело через зростання попиту і ріст цін. Якщо вільний світ хоче припинити фінансування війни Путіна, маємо зосередитися на тому, щоб якнайшвидше вичерпати ці доходи.

Якщо ми не готові одразу припинити купувати російські вуглеводні, то нам слід відкрити спеціальний сторонній рахунок для резервування частини грошей, що сплачуються за російські нафту і газ, для українців. Це швидко зменшить доходи, які отримує Кремль. Це стане чітким сигналом Путіну, що ця війна обійдеться Росії в цілий статок. Росія заплатить не лише за кожну кулю, випущену її армією, а й за кожен зруйнований міст і будинок в Україні. Кремль має відшкодувати завдані збитки.

По-третє, НАТО має показати свою рішучість, здатність і готовність захищати кожен сантиметр своєї території і, якщо необхідно, застосовувати силу. Іноді найкращий спосіб досягти миру – готовність використовувати військову силу.

Життя на передньому краю вільного світу означає, що ми в Естонії маємо самі робити значно більше для власного захисту. Мій уряд вирішив значно збільшити власний внесок: наші витрати на оборону наступного року перевищать цільовий показник НАТО в 2% від ВВП. Доведемо його до 2,5% від ВВП.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В окупантів проблеми з живою силою і забезпеченням – розвідка Британії

Мене постійно запитують, чи я думаю, що Естонія стане наступною, хто зазнає вторгнення Росії. Ми маємо зробити все, щоб жодна країна не виявилася наступною. Якщо ми тут зазнаємо невдачі, тоді буде питання, чи буде НАТО наступне. Це найуспішніший оборонний Альянс за всю історію. Він ніколи не зазнавав воєнного вторгнення. Для цього є чітка причина: його стримування спрацювало. Щоб зберегти його таким, маємо докласти зусиль для адекватної адаптації нашого воєнного потенціалу.

Нам потрібне довгострокове політичне зрушення в оборонній позиції НАТО. Це означає, що в країнах Балтії має постійно перебувати більше боєздатних військ, що підтримуються далекобійною артилерією, ППО та іншими допоміжними засобами. Це також означало б більше винищувачів НАТО у небі та більше кораблів у Балтійському морі. Робота триває на повну, і остаточні рішення будуть ухвалені на саміті НАТО у Мадриді у червні.

Україна не є жертвою разового прорахунку божевільного. Ми - свідки давно спланованої Кремлем кампанії встановлення контролю над сусідніми країнами за допомогою грубої сили, незважаючи на людські жертви. Нам потрібне стратегічне терпіння та довгострокова наполегливість у політиці, щоб зупинити цю агресію та запобігти її новим спалахам.

Агресія Росії проти України – це напад на людство, і його наслідки будуть глобальними. Потрібна мужність, моральна ясність та дії, щоб протистояти цьому і зупинити. Ми пообіцяли собі "ніколи більше". Маємо діяти зараз, якщо дійсно хочемо, щоб це було востаннє. Байдужість - матір усіх злочинів.

Переклад Gazeta.ua

Колонка у британському виданні The Economist прем'єр-міністра Естонії Каї Каллас

×