"Крах Російської імперії залежить від України" – Ах'яд Ідігов

Перебуваючи за тисячі кілометрів від Чечні, кожен може поділити якусь її територію на сектори. Але не бачу, щоб щось таке відбувалося. Незрозуміла також мета заяви, адже для деокупації Ічкерії потрібна міжнародна підтримка з перспективою визнання нашої держави провідними країнами.

Чеченський народ проголосив незалежність 25 листопада 1990 року на референдумі ще в СРСР. А після розвалу Союзу вже в міжнародному правовому полі чеченський парламент ухвалив конституцію суверенної та незалежної, демократичної правової держави.

Для визволення Ічкерії потрібна перемога України у війні за незалежність проти Росії. Потрібно, щоб імперська влада в Москві опинилась у ситуації, коли не зможе більше пригнічувати інші народи, які перебувають у її окупації чи по сусідству з нею.

Ічкерію окупували росіяни так само, як частини Грузії, Молдови й України. Потрібна комплексна спільна програма зі звільнення цих земель. Для цього насамперед необхідна міжнародна підтримка. Чеченський народ зазнав багато горя та страждань, починаючи з 1991-го. Світ дивився, коли вбивали наш народ, і нічого не робив. Тоді й світові лідери не зважали на це, навіть стояли на боці Кремля.

Насамперед західні країни, але мусульманські теж. Ми створили державу відповідно до міжнародного права 30 років тому. Так само, як і Україна, Білорусь та інші республіки колишнього СРСР.

Проте проти Чечні Москва організувала пропагандистську й воєнну кампанії. Нас намагалися позбавити держави й права на батьківщину. Навіщо міжнародне право, якщо дозволяє сильним країнам, як-от Росія, незаконно блокувати право інших народів?

Москва анексувала частини України й "створює" фейкові країни. Ці псевдореспубліки не мають жодної правової основи для існування. Нинішній Кремль діє як руйнівник країн, що вийшли з колишнього СРСР. Так само діє проти Ічкерії. Президія уряду Ічкерії звернулася до України та інших європейських країн з пропозицією визнати нашу незалежну країну. Сподіваємося, всі провідні країни визнають Ічкерію в кордонах 1991 року в рамках сучасного міжнародного права.

Якби ще в 1990-х світ допоміг нам, може Росія не анексувала б території Грузії, не напала б на Україну. Якби країни, які вийшли з радянської "тюрми народів", об'єдналися проти російської імперії, зараз ситуація не була б такою драматичною.

 

Наш народ її проголосив 1991 року. Маємо свою державу і всі її інститути – президента, парламент, суди, органи місцевого самоврядування. Наша країна окупована імперським Кремлем. Так само, як частини Грузії, України й Молдови. Ми маємо працювати над тим, щоб звільнити від імперського Кремля нашу територію та відновити там демократичну правову державу, яку створив наш народ на початку 1990-х.

Наша боротьба за визволення своїх земель не може розпочатися, бо ніколи не припинялася. Чечня-Ічкерія не підписувала акту про капітуляцію перед Росією. Вона не є частиною РФ, але її територія захоплена.

Насамперед сподіваємося на допомогу українського народу. Наша й ваша мета збігаються – знищити імперську владу в Росії. Без цього нічого не досягнемо.

Ми хотіли б одного разу побачити демократичну Росію, подібно до того, як бачимо країни Європи. Для цього є також сили в РФ. Їх слід підтримувати. Імперія в сенсі системи влади має зруйнуватися.

Так, зараз крах імперії багато в чому залежить від України. Але також від підтримки цивілізованого світу.

Потрібно пам'ятати, що серед чеченського й українського народів є багато російської агентури. Вона таємно працює проти наших держав. Без успішної протидії їм буде важко. Не можна, щоб ми опинилися в ситуації, коли в нас вкрадуть перемогу.

Так звані кадировці – це воїни Кремля незалежно від того, чеченці, башкири чи росіяни.

Російська Федерація десятиліттями поширює пропаганду світом про агресивних і злих чеченців. Це маріонетки й слуги Кремля, які роблять брудну роботу для імперії. Їх використовують, щоб забруднити кров'ю всіх чеченців. За свої злочини ці люди, гадаю, відповідатимуть.

Ми працюємо. І ситуація в Чечні сьогодні гірша, ніж була навіть 1936-го під час сталінських репресій. Люди там перебувають під таким пресом, що неможливо уявити.

У Чечні зараз розквартировано кремлівське угруповання військ у 160 тисяч осіб на такій невеликій території. Це свідчить, наскільки вона важлива для збереження самої Російської імперії. Попри потребу у військах в Україні, там тримають такі величезні сили.

Чеченці в майбутньому можуть домовитися між собою. Багато хто не приймає владу, насаджену Москвою. Але перебувають під величезним тиском і нічого не можуть зробити – викрадення, убивства, терор, тортури, репресії.

Вони мають досвід і можуть стати основою для майбутніх збройних сил Ічкерії. Якщо діятимуть у рамках нашої конституції, державного устрою, ухваленого в 1990-х. Тоді – так.

Коли розвалився СРСР і ми створювали армію, перший президент Джохар Дудаєв і третій Аслан Масхадов були радянськими військовими. Вони вийшли боротися за незалежність Чечні, будували наше військо, розповідали "що" і "як" слід робити.

Багато років працюю над тим, щоб показати, що наш народ від початку державності заявляв про це. Коли розпадався СРСР, наш обраний парламент ухвалив конституцію про створення суверенної правової держави. Цієї бази продовжуємо дотримуватись. Розмови про ісламізм у Чечні надумані, необґрунтовані й вигідні Москві.

Коли говоримо світською, розуміємо, що в нас має бути правова держава, яка відповідатиме сучасному міжнародному праву. Ось про що йдеться.

Немає християнських чи мусульманських держав. Віра – особиста справа кожної людини. Вішати ярлики на всю країну неправильно, бо лише людина відповідає за свої релігійні практики. Зазвичай якщо більшість населення сповідує іслам чи християнство, то країна відповідна.

У нашій конституції записано, що іслам є державною релігією. Але в першій статті сказано, що маємо демократичну правову країну. У згадці про іслам як державну релігію йдеться, що всі інші релігії та конфесії, які сповідують в Ічкерії, мають такі ж права.

Коли ці записи робили в конституції, понад 90% населення республіки були чеченці, які сповідують іслам. У Європі також є країни, де в конституції записано, що, наприклад, "католицька" чи "християнська" країна. Так релігія визначається як провідна в країні. Це не означає, що вона визначає державну політику.

1990 року в СРСР ухвалили закони, згідно з якими всі автономні республіки за статусом прирівняли до союзних. З'явилося 35 членів – 15 союзних і 20 автономних республік. Три республіки Балтії СРСР визнав незалежними, а решта 32 виявилася після розпаду в невизначеному міжнародному правовому полі.

Тобто сам СРСР, який мав визнати їх, уже зник. Усі 32 республіки ухвалили рішення щодо своєї майбутньої долі. Таким чином, з СРСР вийшли 32 республіки зі статусом суверенних держав. З них лише 13 республік оголосили про свою державність, зокрема Чеченська республіка. Інші увійшли до складу інших республік чи утворили федеративну державу.

Інші республіки в складі РФСР опинилися під величезним тиском Москви. Їхні керівники мали обрати нову владу, але переважно не змогли цього зробити. Їм заважала команда першого президента Росії Бориса Єльцина. Там залишилися керувати колишні комуністи, з якими Москва підписала так звану "федеративну угоду" про створення РФ. Кожна з цих республік могла стати незалежною державою, але в них відібрали право вирішити свою долю.

Потім Москва ухвалила нову конституцію шляхом опитування громадської думки. Це юридично нікчемне рішення, адже для цього мають бути конституційні збори чи схвалення на референдумі. Нічого такого не було.

До цієї незаконної конституції Єльцин вписує, зокрема, "Чеченську республіку" як частину Росії. Цілком незаконно. Вони з таким самим успіхом могли вписати інші республіки СРСР – Україну чи Білорусь. Було б так само незаконно. Тоді ми 1994-го перейменували республіку на Чеченську республіку Ічкерію.

Ми у військовому плані боролися за незалежність понад 10 років. У цей час було п'ять хвиль агресії. У чотирьох Росія програла. Але згодом почала провокації – затягувати до нас з Близького Сходу радикальних ісламістів, ваххабітів, які суперечать нашому традиційному сповіданню ісламу. Це чужа для нас версія релігії. Москва свідомо чинила так разом з друзями-диктаторами з арабських країн, з якими раніше дружив СРСР.

До нашої релігії затягли цих незрозумілих людей. У нас почалися внутрішні суперечки, боротьба з ваххабітами. Думали, з росіянами встигнемо розібратися. Росіяни розділили нас на різні групи й змогли захопити нашу землю. Нас послабили, позбавили частин людського й матеріального ресурсу. Тим паче, що вони, порівняно з нами, мали практично безмежні сили. Їм Захід давав мільярдні кредити. Москва використала їх, щоб розправитися з маленькою Чечнею. Західним політикам обіцяли, що все обійдеться "малою кров'ю". Насправді втопили в крові.

Нині так само Росія діє в Україні, знищуючи все на своєму шляху. Але першою була Чечня, де розпочали тактику зрівнювання із землею та втоплення в крові.

Можливо, їх не треба переконувати, але важливо, щоб у цьому переконалися народи, які населяють Росію. Важливо не розвалити Росію по національних республіках, а дати їм справжнє право вибору. Щоб могли діяти відповідно до своєї волі. Щоб усі сформували демократичний правовий устрій, подібний до європейського. Щоб це можна було зробити. І наскільки можливо – максимально безкровно.

Ми бачили, що в 1990-ті частина народів Росії готові були формувати незалежні країни, частина – ні. За десятиліття чи століття репресій Російська імперія знищила будь-яке їхнє коріння державності. Ті, хто не бажає цього, їм і не треба. Але якщо вони матимуть можливість для саморозвитку, власних лідерів, то, може, теж захочуть. Головне, щоб мали таку перспективу.

Імперії тримаються на крові й страху народів, що її населяють. Нині вона опинилася у зовнішній блокаді, втраті економічної сили, неспроможна виробляти необхідні товари. Москва робить усе, щоб маскувати внутрішні проблеми за зовнішніми. Веде агресивну політику щодо сусідів, а в регіонах жах. У бідах Росії, мовляв, винні чеченці, євреї, українці. Це давня політика Кремля. Коли росіяни зрозуміють, що їхні проблеми не ззовні, а всередині, що вся біда в самій імперській владі, можливо, буде розумне усунення загроз, які представляє сучасна Москва для своїх мешканців і світу. І, можливо, там будуть навіть відносно безкровні перетворення.

Щойно в Росії зникне страх масового насильства, чеченський народ знову матиме шанс на звільнення своїх земель. Тому звертаємося до України та інших країн щодо визнання незалежності Ічкерії. Зверталися з відповідним проханням до Верховної Ради й парламентів західних країн. Зокрема, Польщі й країн Балтії. Якщо визнають, можливо, за ними підуть інші країни.

Тоді це буде інша реальність для Росії, коли буде єдина лінія Заходу щодо визнання Ічкерії та інших республік. І тоді підемо шляхом відродження демократії, самовизначення і свободи людей, здатних визначати свою долю на руїнах колишньої імперії.