Про вибірковість вітчизняної Феміди знають усі, навіть далеко за межами України. Наше правосуддя вже давно не дивує тим, що до одних повертається обличчям, а до інших — у кращому разі боком. Чому така вибірковість? Просто одні — свої, іншим — закон. Та ще й велике питання — чи справді закон?
У вересні Вінницький окружний адміністративний суд видав постанову про протиправні дії кандидата в народні депутати по 17-му виборчому округу Миколи Кучера. Як виявилося, він винен у тому, що "розміщував матеріали передвиборної агітації на будівлі автовокзалу в селищі Теплик". Які ж такі страшні агітаційні матеріали були розміщенні на вікнах і стінах теплицького автовокзалу? Виявляється, це були календарі із зображенням кандидата та написом "Житиме село — житиме Україна". І дарма Микола Кучер намагався захиститися у Вінницькому апеляційному адміністративному суді — доводив, що календар не містить жодних ознак передвиборної агітації, що на фотознімках, наданих суду, неможливо ідентифікувати місце розміщення тієї реклами, і головне, що єдиний свідок зафіксував лише факт перебування плаката, а не розміщення. Тобто, розмістити той плакат міг хто завгодно. Суд жодних аргументів не взяв до уваги і визнав дії кандидата в народні депутати України по одномандатному виборчому округу №17 Кучера Миколи такими, що порушують Закон України "Про вибори народних депутатів України".
Тим часом в абсолютно аналогічному злочині іншого кандидата — Григорія Заболотного — суд нічого протиправного не помітив. У цій справі його агітаційний плакат був розміщений на будинку міського управління юстиції та відділу державної виконавчої служби у Ладижині. Однак суд не визнав його дії неправомірними. Більше того — прийшов до висновку, що вину Григорія Заболотного в даному випадку не встановлено, оскільки не виявлено осіб, які розмістили плакат, та немає підстав вважати, що він прямо чи опосередковано порушив закон. Тобто особисто кандидат чи за його вказівкою інша особа.
І байдуже, що Микола Кучер так само не порушував закон. Усе одно — винен.
Другий випадок — аналогічний. Вінницький окружний адміністративний суд видав постанову про протиправні дії кандидата в народні депутати Миколи Кучера щодо розміщення друкованих матеріалів передвиборної агітації на носіях зовнішньої реклами — білбордах — у місті Гайсині без зазначення вихідних даних — відомостей про замовника цих матеріалів, установу, що друкувала, тиражу, інформації про осіб, відповідальних за випуск. Це порушує норми Закону України "Про вибори народних депутатів України". При цьому така ж справа із кандидатом Григорієм Заболотним, коли він розмістив свій постер на біл-борді в Бершаді без зазначення вихідних даних, а суд не побачив порушення законодавства, так як погодився з аргументом відповідача, що вихідні дані начебто тут були, але через недбале ставлення підрядників були загнуті при наклеюванні постерів на конструкції білбордів. І все — Григорій Заболотний знову не винен.
Але чого дивуватися? Нещодавно українська Феміда вже робила подібний вибрик. Двоє кандидатів у нардепи — син прем'єра Олексій Азаров та опозиційний кандидат Давид Жванія — однаково нагрішили: перший у своєму окрузі на Донеччині презентував учням ортопедичні портфелі, другий подарував дітям шкільну форму. І що б ви думали? Звісно ж, перший не винний, а другого звинуватили в підкупі виборців і винесли попередження.
У випадку з Миколою Кучером усе так само зрозуміло. Кандидат Григорій Заболотний має стосунок до партії влади, тобто "партії вінничан", яку очолює один з міністрів уряду Азарова. А таким сьогодні — усе можна.
3 
1
Коментарі
2