Цього літа вінницька мерія вперше організувала забави з допомогою так званих аніматорів — "масовиків-затійників". Вони працюватимуть у сквері Козицького, на пляжах, площах Театральній та перед мерією. Завдання аніматорів із натовпу вихоплювати людей і залучати їх до участі в конкурсах, іграх, вчити перехожих танцювати, співати. Аніматорів набирали серед студентів, розповідає Руслан Анфілов, 35 років, із міськради. Його називають одним із головних "масовиків-затійників" Вінниці.
Ви постійно організовуєте свята, коли ж самі святкуєте?
— Я звик свята відзначати заднім числом. Новий рік відзначав 25 січня із дружиною і друзями у Таїланді. Так намерзлися на вінницькій ялинці, що десять днів на сонці були до речі.
Кажуть, ваш день народження припадає на Новий рік.
— Я народився 30 грудня, але в паспорті записаний 1 січня. Тому ті, хто хочуть принести подарунки не мені, а моїй посаді, не встигають цього зробити через новорічні вихідні. День народження я відзначаю тільки з родиною.
Який подарунок запам"ятався найбільше?
— Люблю прагматичні подарунки, прошу про це друзів. У моєму кабінеті всі речі подаровані: від годинника до магнітоли і квітів на вікні. Але найбільше дорогий дідусів радянський золотий годинник, подарований мені на повноліття. Його одягаю тільки на великі свята. Друзям завжди намагаюся дарувати те, що вони не можуть собі дозволити: екстравагантну краватку, яскраву сорочку.
Що робите у вихідні?
— У суботу прокидаюся легше, ніж у п"ятницю чи четвер. Одразу починаю когось "діставати". Телефоную друзям і витягую у поїздку чи на зустріч. У деяких кав"ярнях настільки звикли до нас, що нехай тільки спробують о 10.00 не відкритися. Знають: якщо я прийду в 10.05, то це вже щось не так. До паперів у суботу не хочу навіть підходити, хіба що ноутбук можу взяти в руки.
У моєму кабінеті всі речі подаровані: від годинника до магнітоли і квітів на вікні
Є час піти у кіно?
— Друзі мене присадили на кінотеатр. А я їх у свою чергу — на дурненькі комедії. Це єдина умова, за якої я йду до кінотеатру. Хочеться ні про що не думати, а подивитися такий собі тупенький фільм, де все зрозуміло і наперед знаєш фінал.
Ви любите подорожувати. Що сподобалося з останньої мандрівки?
— У Львові вразила "Лавка примирення"натягнута на цепах між двома левами. Вона така маленька, що двоє можуть сісти на ній тільки дуже близько одне до одного.
Чому вас називають директором параду?
— Коли ми готувалися 2007 року до першого параду на День міста, цю величезну колону з людей доводилося будувати самому. Це прізвисько в мене асоціюється передусім з величезними переживаннями.
Правда, що цього року на байкерському зібранні вам дали байкерське ім"я?
— Це була перша прес-конференція байкерів у місті. І от журналісти запитують у байкерів про їхні прізвиська. Потім запитують мене, кажу, що не маю прізвиська. А байкери: ні, є, ми давно вже придумали, нарекли його ГрандРусланом. Потім подарували мені ще футболку, на якій було написано це ім"я.
Які місця Вінниччини вам подобаються найбільше?
— Я дуже люблю сплавлятися на катамаранах по нашому Бугу. Із задоволенням вожу друзів у заповідник у Бушу Ямпільського району.
Ваша дружина Марина теж їздить з вами?
— Про свою сім"ю я нікому не розказую.
13 
1
Коментарі