Навколо міста Калинівка завершують об'їзну дорогу протяжністю понад 9 км. Її почали будувати 1993 року.
На будові без вихідних працюють 80 людей.
— Плануємо до кінця листопада здати, — каже старший виконроб Микола Деркач, 58 років. — Були проблеми з мостом, комунікаціями. Щоб їх перенести, знадобилося 9 мільйонів гривень. А то два роки взагалі не було фінансів.
Уздовж недобудованої частини дороги стоїть техніка. На мосту відпочивають із десяток робітників. Готуються укріплювати тротуар з арматурної сітки.
— Ми тут і живемо, он там, у вагончиках. І мерзнемо. Жінок нема, не гріють, — жартують.
В одному з 15 вагончиків облаштували їдальню. Обіди готують дві жінки із села Павлівка, що за півкілометра від дороги.
Робітники кажуть, що мало заробляють:
— За 15 суток отримали по 1600 гривень. Робимо, як раби. Хоча обіцяють збільшити зарплату на 500 гривень.
Через Калинівку їдуть до Києва, Одеси, Львова, Хмельницького. Тільки через цей райцентр транзитний транспорт прямує до Молдови, Польщі. Щодня проїздить близько тисячі вантажівок.
Об'їзна розвантажить центральні вулиці Калинівки — Вінницьку, Шевченка, Шмідта, Фрунзе та Леніна.
— Міські дороги не витримують такого навантаження. Вже не говорю про екологію, — каже голова райдержадміністрації Руслан Слюсаренко.— Поменшає аварій. Зараз вони трапляються через день. Переважно гинуть пішоходи. Краще працюватиме міський транспорт.
Для завершення об'їзної дороги виділили 117 млн грн. Скільки загалом на неї пішло коштів, не повідомляють.
У Вінницькій області об'їзду потребують також райцентри Гайсин, Немирів, Літин та село Дяківці цього району.
— Ще нагально треба реконструювати дорогу по київській трасі біля села Перемога, що в Козятинському районі, — говорить Ігор Домішкан, 55 років, перший заступник начальника облавтодору. — Ціну дороги ми обґрунтували. Коли ці гроші виділять із державного бюджету, невідомо.
"Шофера збунтували. Прийшлося Порошенку розкошелитися"
— Аби не будували фабрику, дороги б не було! — каже 30-річна Тетяна Черниш із Хутора Шевченка, що поблизу Вінниці. — Шофера збунтували: такою долбаною дорогою не будемо стройматеріали возити. От і прийшлося Порошенку розкошелитися. Заселятися на Хутір Шевченка почали з 1950 року. Тоді останній раз робили до пуття дорогу. Іноді щось там правда латали.
2 км шляху відремонтували між будівництвом нової кондитерської фабрики "Рошен" і колишнім підшипниковим заводом на вул. Гонти. Також заасфальтували 2-кілометрову ділянку між вул. Липовецькою і Кірова. Зробили тротуари.
Жителі Хутора Шевченка щороку писала листи чиновникам, аби поремонтували дороги.
— Нас тут живе до 3 тисяч чоловік. І машинами їздимо, маршрутки ходять, автобуси, — додає 55-річна Уляна Кондратюк. — Через погану дорогу таксі не хотіли брати закази.
3 
1
Коментарі