— Це раніше було не протолкнуться. Щас народу їхати нікуди, — махає рукою огрядна прибиральниця на міській автостанції в окупованій Макіївці 4 вересня.
До полудня там безлюдно. Проїздять один-два напівпорожні автобуси.
— У кого є город — копається в землі, — каже жінка. — Ростить картоплю, огірки. Може, в зиму щось лишиться. Безземельні шукають роботу. Мені повезло, мету вулицю.
Неподалік розмовляють двоє чоловіків.
— Ты, я вижу, Коля, неплохо пристроился? — питає невисокий чоловік, років 45, із сумкою дорожнього ремонтника у жовтогарячій жилетці.
— Повезло. Шахту закрыли. Кум в дорожники позвал. Он тут небольшой начальник. Платят копейки. А что делать? Слышал — Васька Лахно повесился? Горный мастер на "Глубокой" (шахта в місті Шахтарськ на Донеччині. — ГПУ).
— С чего? Мужик нормальный был.
— Закрыли "Глубокую". Половину уволили. Других — в бесплатный отпуск. Его тоже. Сын в Россию уехал на заработки. Местные там и убили. Запил Васька. Наложил на себя руки. Вот так. А ты где?
— Без работы. Нашу "Холодную" ("Холодна Балка" в Макіївці. — ГПУ) тоже прикрыли. В Снежное вот еду. Там полсотни новых "копанок". Может, кто возьмет. Поползаю на коленях.
— А говорили — Донбасс никто не ставил на колени.
— Ага, поставили раком. Нас всех.
1 березня 2017-го у ДНР ввели зовнішнє управління на 43 підприємствах, що доти працювали за українськими законами. Привід — із січня окремі активісти й політики розпочали блокаду вантажних перевезень на залізниці через лінію розмежування. 15 березня Рада нацбезпеки й оборони України затвердила транспортну блокаду ДНР і ЛНР.
— До повернення державного контролю над шахтами антрацит із Донбасу не може з'явитися на українських ТЕС. Митники України проводять хімічний аналіз імпортного антрациту. Щоб не закуповували донбаський під виглядом російського, — каже Денис Діденко, голова антикризового штабу ДТЕК, енергетичного підрозділу бізнес-групи СКМ олігарха 50-річного Ріната Ахметова. — Все майно і продукція — заарештовані заочно. Це й 430 тисяч тонн вугільного концентрату. Видобуток без дозволів там незаконний.
2016-го у ДНР оцінювали обсяги видобутку вугілля в шахтах у понад 12 млн т, каже аналітик Донецького інституту інформації Віталій Сизов:
— Ці показники значно менші довоєнних. Однак продаж і цього в Україну відчутно поповнював бюджет так званих республік. Робота вугільних і металургійних заводів — одне з трьох основних джерел їхнього існування. Ще два — гроші Росії й натуральне господарство.
Керівники ДНР і ЛНР стали масово закривати шахти. На консервацію передали 18 нерентабельних вугільних підприємств.
— Через дії ДНР уже не працюють шахти держпідприємств "Артемвугілля" і "Орджонікідзевугілля". Закрито п'ять шахт "Макіїввугілля", по дві — "Дзержинськвугілля" і "Торезантрацит", — кажуть у Донецькій обладміністрації. — Також — шахти Ріната Ахметова "Комсомолець Донбасу" і "Жданівська". Не видобувають вугілля на чотирьох із шести шахт донецького держпідприємства ДВЕК. Також — на шахтах "Іловайська" підприємства "Шахтарськантрацит" та "Комунарська" — "Шахтоуправління Донбас".
З 1 липня всіх гірників і робітників вуглезбагачувальних фабрик в окупованих містах Чистякове (з 1964 по 2016 — Торез. — ГПУ) і Сніжне на Донеччині перевели на дводенний робочий тиждень.
— Теперь у нас восемь выходов в месяц вместо 20. Зарплату урезали больше чем вдвое. Хотя платили копейки. Похоже, без работы останемся. Детей чем кормить? Их у меня трое. С какой стороны фашисты — не знаю, — каже Олександр Тепляков, 42 роки. Працював забійником на шахті "Іловайська".
— Зарплату не платят с марта. Выдают сухпайками. А за квартиру, газ, свет чем платить? — каже електрослюсар шахти "Ломоватська" в Луганську 47-річний Іван Кошелєв. Ростить двох дітей. Дружина не працює.
— С начала войны заметно поубавилось заказов. Но выживали. В феврале рабочих выгнали на три дня. В мае отправили в бесплатные отпуска. Перспективы никакой. Рассчитался и уехал из этого долбаного ДНР, — каже Володимир Пастух, 54 роки.
Працював на Макіївському заводі з ремонту шахтного устаткування. Тепер мешкає у Києві.
— Шахти, які не закрили, переорієнтовують на російський ринок. Донецьке вугілля після переробки в Ростовській області експортують до Туреччини, — розповідає Віталій Сизов. — На непідконтрольній території зараз будують модель РФ. Там вугільна галузь після розпаду СРСР зазнала змін. Пішли приватні гроші. В ДНР і ЛНР їх немає. Добуте в шахтах вугілля тепер везуть у Росію.
Порт Ростова-на-Дону за останні сім місяців збільшив перевалку вугілля майже на 50 відсотків. Таганрога — на 33. Азова — удвічі. Обсяги вуглевидобутку в "копанках" б'ють рекорди. Добуте вугілля також вивозять до Росії. Хоча там і свого в надлишку. Так Путін хоче попередити соціальний вибух. Спростив міграційне законодавство й отримання громадянства. Видав укази про визнання документів ДНР і ЛНР. Вугілля — з тієї ж кремлівської колоди.
У цехах розмістили казарми
Окупанти розкрадають стратегічні українські підприємства і вивозять обладнання в Росію. Так вчинили із заводом "Топаз". Випускав складні радіотехнічні системи: станцію радіорозвідки "Кольчуга", комплекс радіоперешкод "Мандат". Обладнання й кілька недобудованих установок відправили в Росію. У цехах бойовики розмістили казарми.
— Зі Сніжнянського машинобудівного заводу вивезли унікальні штампи — лекала, — каже місцевий журналіст. Просить не називати імені. — Там виготовляли лопатки для турбін вертольотів, літаків-штурмовиків і двигунів цивільних літаків. Украдені лекала визначали точність їх виробництва. Тепер його не відновити.
7 
35413
Коментарі