— Холодную воду полюбил пять лет назад. Тогда поехал с друзьями в Турцию. В первый же день хорошо дали. После того решил больше не пить и начал здоровый образ жизни, — каже 35-річний Олександр Індичий. Прийшов до купальні біля Свято-Покровського чоловічого монастиря в Голосіївському лісі столиці. Температура води тут протягом року — 8 градусів тепла.
Олександр роздягається. Швидко заходить у купальню. Тричі занурюється у воду, виходить на берег. Обгортає талію рушником. Тіло не витирає.
— Про це місце розповів друг, — чоловік куйовдить мокре волосся. — Якось із ним тут прогулювалися. Він запропонував окунутися. З того часу приходжу сюди щотижня. Оце стою і кайфую. Здається, що тіло помолоділо, а голова стала світлішою.
Купальня — невеликий басейн, оббитий деревом. Вода в нього тече з підземного джерела через дві тоненькі труби. Її міняють щотижня в неділю.
— Тут купаюсь уже 15 лет, — пенсіонерка Белла Хромих, 76 років, сідає поруч на лавку, повільно роздягається. — Раніше приходила сюди гуляти. На березі знаходила тихе місце і там читала. Потім подружок тут зустріла. Вони сказали: "Така ти грамотна — весь час із книжкою ходиш. Іди хоч раз покупайся". Я купатися посоромилася, бо тут було повно голих чоловіків. Почекала, поки розійдуться. З часом зрозуміла, що люди на мене навіть не дивляться.
Заходить до купальні на кілька хвилин.
— Живу біля метро Либідська, приходжу сюди пішки щодня, — Белла Павлівна виходить з води і насухо витирається рушником. — Шість кілометрів долаю за годину. Маршрутками не їжджу. Це — розсадник хвороб. Багато моїх подружок вже повмирали. Постійно там якісь болячки до них чіплялися.
Раніше мучив артрит. Коли тільки почала купатися, коліна нили так, що хотілося плакати. Та з часом про них забула.
Вода в купальні цілюща. Коли починається хвороба — приходжу сюди. Двічі пірнаю — і наступного дня від застуди сліду немає.
Жінка одягає джинси, футболку й зелений плетений светр. Порожню півлітрову пляшку підставляє під струмінь.
— Вода тече через фільтр із піску, має солодкий смак. Сюди постійно приходять якісь академіки, беруть воду на аналізи. Кажуть, вона із сріблом.
Після купання в джерелі Святої Анни народжуються діти
— Наше озеро — незбагненне Боже диво. Спостерігаємо тут багато одужань, — каже інокиня Рахиль, старша сестра скиту Святої Анни, що в селі Онишківці Дубенського району Рівненщини. На території скиту б'є джерело Святої Анни. Купання в ньому лікує артрит, псоріаз, захворювання печінки, допомагає завагітніти.
— За легендою, колись давно на місці джерела з'явилася ікона праведної Анни, — розповідає інокиня. — Усе село зібралося подивитися на диво. Ікону урочисто перенесли в храм, але наступного дня її там вже не було: вона повернулася на місце явлення. Священик відслужив молебень, ікону знову перенесли. Та вранці вона була на попередньому місці. Люди зрозуміли: Анна не бажає нікуди переходити.
На місці явлення побудували каплицю — і біля неї з джерела потекла цілюща вода. Щоб не забруднювати її, у купіль заходять одягнутими в чисті речі, з молитвою. Тричі занурюються з головою.
Вода зцілює, та найперше допомагає завагітніти. До нас приїжджали пари, які по 15–18 років не мали дітей. Після купелі Святої Анни в них народжувалися діти. Дівчаток називали Аннами.
1 
1
Коментарі