Публікуємо поіменний список полеглих у листопаді захисників України. Нам відомо про смерть 14 бійців. Дев'ять військових — бойові втрати. Інформація про деяких неповна.
Наймолодшому із загиблих у бою було 19 років, найстаршому — 43. Найгострішою ситуація у війні на Донбасі була 9–10 листопада, тоді Україна втратила чотирьох бійців. 2 листопада зафіксували найбільшу кількість обстрілів — 22.
Поранення отримали 33 захисники України.
29 листопада зник безвісти солдат Сергій Проданюк, боєць 10-ї гірсько-штурмової бригади.
2, 5, 11, 13, 16, 18, 20, 22, 27 листопада обійшлося без поранених, за даними штабу Операції об'єднаних сил.
Російські окупаційні війська порушували режим тиші 381 раз.
Бойові втрати
1 листопада
Іван Гончаренко, 24 роки, із села Станишівка Житомирської області. Загинув під час обстрілу опорного пункту з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї неподалік селища Зайцевого на Донеччині. Старший солдат, військовослужбовець 72-ї механізованої бригади ім. Чорних Запорожців.
Залишилися батьки і сестра.
4 листопада
Максим Пасичнюк, 40 років, із села Губин Локачинського району на Волині загинув від кулі снайпера у місті Золотому Попаснянського району Луганської області. Служив за контрактом у 14-й бригаді.
— Був дуже хорошою людиною. А в нашому суспільстві армійському — то дуже цінне. Проявляв себе на самому високому рівні, — каже побратим загиблого Олег Шаповалик, 39 років.
Залишилися батьки.
9 листопада
Іван Воробей, 19 років, із села Дігтярівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Загинув у бою поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області. Солдат, заступник командира бойової машини піхоти у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Служив за контрактом з квітня цього року.
Залишилися батьки.
Євген Летюка, 20 років, із Петропавлівки Станично-Луганського району Луганської області. Загинув від кулі ворога
— Євген намагався надати допомогу Івану Воробею. Кинувся відтягувати товариша в окоп і також зазнав смертельного поранення, — говорить командир батальйону Володимир Бабанін, 40 років.
Євген служив механіком-водієм бойової машини піхоти у 10-й гірсько-штурмовій бригаді.
— Хороший хлопець. Додому приходив у відпустку — і то вікна пластикові вставить, то щось відремонтує по дому, — пише в соцмережі місцева жителька Світлана Свєтікова, 53 роки. — А зрадники України на воротах писали фарбою непристойні слова, при повній бездіяльності реформованої поліції. Це щоб ви розуміли, як живеться тут тим, хто є патріотом своєї країни.
Залишився неповнолітній брат, хлопці росли сиротами.
10 листопада
Роман "Гера" Селіхов, 42 роки, із Новомосковська Дніпропетровської області. Підірвався на радіокерованому фугасі поблизу селища Луганське Бахмутського району Донецької області. Старший сержант, інструктор снайперів у навчальному центрі "Десна". Служив за мобілізацією, воював на фронті у складі 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців.
— Він неодноразово був в безпосередньому зіткненні з росіянами, деяких полонив, — каже батько Павло Селіхов, 66 років. — Росіяни — який світ ви прийшли захищати, спираючись на бандитів? Путін, прочитай або нехай тобі донесуть, — ти мій особистий ворог. Прийде час, коли будеш відповідати.
Роман — із династії військових. Батько — полковник ракетних військ, був заступником командира 6-го армійського корпусу, дід — військовий льотчик.
Захоплювався високоточною стрільбою. 2016-го посів третє місце на європейському чемпіонаті з військового снайпінгу в особистому заліку, що проходив у Литві.
Залишилися батьки, дружина і дві доньки.
Юрій Олійник, 43 роки, із села Іванівка Кобеляцького району Полтавської області. Підірвався на радіокерованому фугасі поблизу селища Луганське Бахмутського району Донецької області. Старшина, снайпер у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців. Після служби за мобілізацією підписав контракт.
Залишилися син і донька.
17 листопада
Віталій Онофрейчук, 37 років, із Чернівців. Загинув на бойовому посту від влучення міни у бліндаж під час обстрілу села Новотошківське Попаснянського району на Луганщині. Боєць 109-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. У серпні цьогоріч підписав четвертий контракт на службу.
Залишилися батьки.
24 листопада
Сергій Гаркуша, 28 років, із Валяви Городищенського району Черкаської області. Солдат 28-ї механізованої бригади. Контракт на службу підписав 15 вересня 2016-го.
"Контракт закінчився, але він продовжив його, хотів ще рік послужити разом із другом Олегом", — каже сільський голова Валяви Людмила Лищенко, 43 роки.
Залишилися мати, вітчим, брат і наречена.
26 листопада
Віктор Лахай, 41 рік, із Луцька. Загинув від вогнепального поранення неподалік села Катеринівка Попаснянського району Луганської області. Молодший сержант, командир взводу бойових машин піхоти у 14-й механізованій бригаді. Учасник помаранчевої революції та Революції гідності. Служив за контрактом. Напередодні у Віктора був день народження.
Залишилися мати і троє сестер.
Небойові втрати
14 листопада
Віталій Трояновський, 36 років, із міста Подільськ Одеської області. Помер у зоні Операції об'єднаних сил. Причину встановлює слідство. Санітарний інструктор ремонтно-відновлювального батальйону Оперативного командування "Південь". Служив за контрактом із травня 2017-го, на Донбас відряджений у складі 28-ї механізованої бригади.
Залишилися батьки, дружина й діти.
15 листопада
Олександр "Олекса" Лук'янець, 39 років, із села Шевченківське Більмацького району Запорізької області. Помер у зоні Операціїї об'єднаних сил від хвороби. Старшина 3-ї мотопіхотної роти у батальйоні "Сармат" 56-ї мотопіхотної бригади. На фронті — з грудня 2014-го, у батальйоні служив з 2016 року.
Залишився брат.
20 листопада
Володимир Гаркуша, 47 років, із райцентру Олександрія Кіровоградської області. Помер у Київському військовому госпіталі від онкології.
Із 2014 року перебував в зоні АТО на посаді техніка ремонтного взводу. У квітні 2017‑го в нього діагностували лімфому грудини і живота. В останній рік разом із сім'єю жив у селі Ольшаниця Рокитнянського району Київської області.
Залишилися дружина і двоє дітей.
21 листопада
Віталій "Кузя" Кузнєцов, 44 роки, з Івано-Франківська. Помер від раптової зупинки серця поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області. Майор, начальник розвідки 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. На фронт пішов добровольцем 2014 року. Пізніше служив за контрактом.
Залишилися дружина, донька і двоє малолітніх синів.
25 листопада
Микола Шуригін, 34 роки, з Олександрівки Білозерського району Херсонської області. Загинув від кульового поранення у зоні ООС, обставини не уточнені. Солдат, гранатометник у 79-й десантно-штурмовій бригаді. На фронті воював із 2015 року.
Залишилися батьки.
Володимир Олійник, 46 років, із села Студена, Піщанського району Вінницької області. За попередньою інформацією, помер від множинних ножових поранень, отриманих у зоні Операції об'єднаних сил. Солдат, чотири рази продовжував контракт.
Залишилися дружина і двоє синів.
Смерть Володимира Бузовського підтвердили за півтора місяця
16 листопада в селі Локня Сумського району поховали 26-річного Володимира Бузовського. Боєць 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців згорів у бліндажі 23 вересня 2018-го. Його останки ідентифікували за півтора місяця.
Старший сержант зник під час обстрілу з 82-міліметрового міномета й автоматичних станкових гранатометів взводного опорного пункту 72-ї бригади.
За два дні біля знищеного бліндажа знайшли пошкоджені вогнем людські останки. Вони належать старшому сержантові Бузовському на позивний "Бузок", підтвердила експертиза ДНК.
До початку проходження служби Володимир Бузовський здобув середню спеціальну освіту. Працював учителем фізичного виховання в локнянській школі. 2016 року його обрали депутатом сільської ради. Із 2016-го проходив військову службу за контрактом у 58-й окремій мотопіхотній бригаді, з 2017 року — у 72-й бригаді.
У воїна залишилися батьки, дружина і син.
5 
35413
Коментарі