— Українські танки не поступаються російським Т-72. Двигун у росіян кращий, але комплекс управління озброєнням і башта ліпша на українському Т-64БВ. У нашому танку є зарядний механізм. І при необхідності можна заряджати вручну. В російському — тільки автоматичне. Коли комплекс виходить із ладу, танк стає безпорадним, — розповідає 25-річний Олександр Курганський із села Онопріївка Тальнівського району Черкащини.
Служив контрактником у 30-й механізованій бригаді. Воював на Донбасі від початку АТО. У вересні командування запропонувало Олександрові вступити до Національного технічного університету в Харкові. Нині навчається на інженера-механіка танкових військ.
— Про нові танки Т-84 у військах тільки чули, але мало хто бачив. Улітку на озброєнні було штук чотири. Доводилося воювати на модернізованих Т-64БВ. Вони мають кумулятивний захист, пристосовані до стрільби керованими снарядами. У другій половині серпня наш екіпаж отримав наказ просуватися на схід до Шахтарського району Донецької області. Ми виїхали колоною з п'яти танків із села Степанівка. Нас супроводжувала піхота. Мій танк вів командир роти, тому їхав першим. Рухалися на швидкості 60 кілометрів. Раптом посеред дороги побачили блокпост із бетонних блоків. Відчули кілька ударів. Нам розтрощили обидва кулемети. Командир танка наказав стріляти у відповідь. Я втратив відчуття часу. Не знав, скільки тривав бій. По нас стріляли з великокаліберних кулеметів, протитанкових гранатометів, випускали керовані ракети. Ми теж стріляли з гармати. В якийсь момент її заклинило. Я вже нічого не бачив, бо всі три прилади наведення і спостереження розбили. Розвернув танк і від'їхав. Тільки за 100 метрів від місця бою відкрив люки й побачив дорогу. Слава Богу, жодного разу не влучили в найслабше місце — під башту. Хлопці, коли вилізли й побачили наш танк, мало не попадали. Побитий, обдертий, обсмалений. Виявилося, що він витримав вісім прямих попадань. Коли переляк минув, хлопці не пам'ятали себе від щастя. Підходили й цілували броню.
3 
1
Коментарі