"Свою норму знаю. П'ю 150 грамів на день"

— Роками сюди їздимо. Ні з печінкою, ні з почками проблем не маю. Чоловік діабету майже не відчуває, — каже киянка 60-річна Галина КОРЖАНІВСЬКА в центрі селища ­міського типу Східниця Бориславської міськради на Львівщині.

— Від Трускавця відмовилися. Повезли на аналіз тамтешню воду, а вона за властивостями виявилася далекою від східницької, — про­довжує. — Свою норму знаю. П'ю 150 грамів на день "Содової" для кишечника й "Нафтусю" від камнів у нирках. 21 день тут отдихаємо. Були і весною. А взимку воду по "Новій пошті" замовляємо.

Поправляє світле волосся.

— У "Фортуні" остановились. Номер з удобствами. Є триразове пітаніє з меню на вибір. На сніданок каші на молоці чи воді, блінчики, сирники, омлет. В обід можна вибрати борщ або суп. На гарнір — м'ясо по-гуцульськи, риба чи банош, салат. На десерт — тортик чи пирожок. На вечерю теж риба або м'ясо. Навіть перепілка була.

Східниця з населенням 2,5 тис. людей розкинулася на площі 735 га — за 100 км від Львова. Це один із найпопулярніших лікувальних курортів України. Із місцевого родовища добувають мінеральні води різного фізико-хімічного складу. У народі їх називають "Нафтуся", "Бромова", "Содова". З 1976-го сюди їдуть лікувати захворювання нирок, органів травлення, обміну речовин. Мінеральні родовища виявили в середині ХХ ст. — після майже столітнього добування в селищі нафти й газу.

Центральна вул. ­Золота Баня бере початок із автостанції. З будь-якої її частини видніється білосніжний храм Святих апостолів Петра й Павла Української греко-католицької церкви. П'ять бань укриті позолоченою бляхою, є дзвіниця.

Дорога до бюветів із мінеральною водою заставлена ятками із сувенірами. Багато вишиванок, магнітів, посуду з розписом. Кожні 200 м — салони краси й масажні кабінети.

— Я Микола, а кум — Валєра. Він із Донеччини, — посеред проїжджої частини спиняються двоє чоловіків років 60. Заводимо розмову про туристів, які їдуть на курорт.

— Не тримаю їх. Внуків багато, — продовжує Микола. — А до сусідів ходять. Платять по 200–300 гривень за ліжко. Окрему кухню мають. Найбільше — із Кривого Рогу. У них екологія нікудишня, червоні горобці по місту літають. Багато зі Слов'янська, Києва, Одеси.

— Самі водою лікуєтеся?

— Нє. "Нафтуся" мочегонна, вимиває солі, пісок із нирок. Але камінці в кожного є і їх не треба чіпати. Он сусідка курортників приймала і жеби не виливати воду — пила сама. За два тижні їде на операцію, бо камінець пішов. "Содову" п'ють, як повишена кислотність. І як нині напитися горівки, а завтра цієї води — попустить. "Бромову" ще маємо. На нерви помагає.

— При Союзі гроші вкладали у Трускавець, а Східницю не хотіли розвивати. Хоча тут вода ліпша, — долучається до розмови Валерій. — Старожили розказують, що коли захворів Юрій Андропов (генеральний секретар Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу в 1982–1984 роках. — ГПУ), то тут набирали для нього воду. Везли на військовий аеропорт у Стрий, а звідти — до Москви.

Уверх по вулиці похилилося закинуте приміщення з іржавим дахом і побитими вікнами, в які вплелися гілки дерев. Над вхідними дверима абревіатура МГВУ.

— Механічну майстерню закрили років 15 тому. І кузня там була. За часів Польщі працювала, — говорить 80-річний Богдан ­Пронів у джинсах і спортивній куртці з неоновими вставками.

Показує на іржаву цистерну завдовжки 6 м.

— Це насос, яким підогрівали нафту, що йшла по нафтопроводу до Борислава, де є управління Нафтогазу. Згодом свердловину закрили й насос зняли.

У мене вся рідня на нафтовому заводі в Бориславі пропрацювала. Дід ще за Польщі робив (після розпаду Австро-Угорської імперії Східниця рік пробула в складі Західноукраїнської Народної республіки, яка існувала у 1918–1919 роках. Потім до 1939-го була під владою Польщі. — ГПУ). Отримував по 500 злотих. На той час за ці гроші можна було п'ять корів купити. Та і я непогано заробляв. 16 років не працюю. Маю пенсію 5,3 тисячі гривень.

Кажуть, що тут ще 50 років можна добувати нафту й газ. Але фондів немає, щоб бурити. Чоловік 30 наших у бориславському Нафтогазі роблять. Решта роз'їхалися в Португалію, Іспанію. Син тоже їздив по заграницях, а потім в АТО пішов.

Біля бювета джерела "2с" у черзі стоять шестеро людей. Припарковані з десяток машин. У магазині продають бутлі для води. За літрові просять по 5 грн, 5-літрові — 12.

На дверях напис: "За раз можна набрати не більше 750 мілілітрів". У середині три дозатори. Середній перев'язаний червоною стрічкою, аби люди підходили до крайніх і дотримувалися соціальної дистанції.

— Якщо рівняти з минулим роком, то туристів зменшилося відсотків на 10, — каже директор комунального підприємства "Східницькі джерела" 38-річний Олег Гірник. Сидить за столом у невеликому приміщенні, відділеному склом від бювета. — Через карантин сезон відкрився на два місяці пізніше — в серпні. Найбільше туристів із центральної та східної України. Тамтого і позатамтого року побільшало поляків і литовців. Із Трускавцем не конкуруємо. Приїдуть туди, то й до нас заїдуть.

Що дві години бювет закривають на 10-хвилинну перерву. Працівниця Тетяна обробляє антисептиком водозабірні крани та водостоки.

— Тут набирають гідрокарбонатну натрієву воду для покращення функціонування кишково-шлункового тракту, — продовжує Гірник. — У народі її називають "Содова". За призначенням лікаря п'ють тричі на день по 150 мілілітрів протягом двох-трьох тижнів. Зловживати не радять. Тому на сесії міськради й обмежили норму води на одного. Та як хтось бере більше — не відбираємо. Вода зберігає властивості до двох тижнів.

У Східниці є ще два облаштованих бювети. У першому подають йодобромну воду та з підвищеним вмістом гліцерину. В іншому — "Нафтусю" з 8–9–10 джерел.

— У 15-му можна взяти води з більшим вмістом заліза. Окислюється за 40 хвилин, пити треба одразу. У 357-му високий вміст гліцерину. Водою вмиваються.

Поряд з бюветом вигулює французьку болонку 61-річна Наталя Буримська з Дніпра.

— Приехали взять воды на неделю, — каже. — На курорті відпочиваємо три тижні. З міста виїхали, бо погана екологія. І я алергік. У Східниці всі симптоми зникають.

20 гривень у середньому коштує чашка еспресо у Східниці. Американо з молоком і додатками — майже 35 грн. Тістечка, пахлава й цукерки в місцевих кондитерських вартують від 15 до 30 грн за штуку. Комплексний обід у місцевому бістро коштує від 80 грн.

1200 гривень на добу коштує в середньому двомісний номер у готелях або гостьових дворах Східниці. В багатьох у вартість входить триразове харчування. У найдорожчих готелях номер вартує по 4–5 тис. грн за добу. Там є басейни, в одному — аквапарк. У приватному секторі кімнати здають по 700 грн. Можна орендувати ліжко-місце — за 200–300 грн на добу.

×