У п'ятницю 25 травня о 10.35 на першій колії столичного залізничного вокзалу заходять люди в новий корейський швидкісний електропотяг "Хюндай". Це пілотний рейс. Ним їдуть журналісти, студенти-залізничники. Від неділі такі потяги курсуватимуть щодня до Львова та Харкова, а на початку червня планують пустити до Донецька.
Кабіна експреса має плавні обриси. Над вікном машиніста на електронному табло написано "Київ — Львів".
У вагоні другого класу біля дверей стоїть стюард у бордовому жилеті з бейджиком на шиї та планшетом у руках. Замість звично тісного і вузького тамбура, опиняюся у просторій веранді вагона, де може вміститися з десяток людей. Прозорі двері у салон відчиняю дотиком пальця до сенсорної кнопки. Після того, як проходить натовп, вони зачиняються автоматично.
Праворуч від входу у салон розташована прозора шафка для великих валіз. Стіни й стеля світло-сірого кольору. З одного боку встановлені по три темно-синіх крісла, з іншого — по два. Під стелею на всю довжину вагона прикріплена полиця для невеликих сумок.
Сідаю на одне з трьох крісел із високою спинкою. На вікні — жалюзі. Підлокітники доводиться ділити із сусідами. Через кожен ряд у стінці є по дві розетки. Між вікнами вбудовані вішалки для верхнього одягу. Кожен пасажир має перед собою висувні підставки для стаканчиків, підніжку, поличку для газет і столик.
Потяг плавно рушає. За кілька секунд розганяється до 60 км/год.
Угорі до стелі прикріплені телевізори. На екрані показують швидкість, з якою рухається потяг, температуру в салоні, поточний час та час прибуття на станцію.
Іду в розміщений посередині потяга міні-бар замовити чай.
— Акуратней надо быть, оно же гарячее, — високий чоловік свариться з працівницею бару. — И футболку испортили. В чём ехать буду?
Потяг їде плавніше за звичайні, але інколи різко хитається. В один із таких моментів клієнта в барі облили кавою.
Чай коштує 6 грн. Найдешевший бутерброд із сиром — 15, порція салату олів'є — 17, тістечка — від 10 грн.
У кожному вагоні по два туалети. Там тісно, товстунам розвернутися буде складно. У стіні — паперові гігієнічні підкладки на сидіння унітазу. В умивальнику є краник для рідкого мила. Вода вмикається кнопкою. Під дзеркалом — сушка для рук, але вона не спрацьовує. Синя кнопка для спуску води розташована спереду праворуч на рівні грудей, якщо сидіти на унітазі.
— Я шукав педаль, або звичайну кнопку, як у "Макдональдзі", а її так делікатно пристосували в неочікуваному місці, — усміхається 19-річний Володимир Чалик.
За 2 год. пробую опустити крісло. Сидіння їде вперед, спинка трохи нахиляється.
На екрані висвічується температура: у салоні +22°С. Працює клімат контроль. Швидкість 162 км/год. У містах поїзд скидає швидкість до 60-80 км/год. Ще за годину підіймаю всі підлокітники, кладу рюкзак замість подушки, влаштовую ліжко.
До Львова доїжджаємо за 4 год 45 хв. Звичайний нічний поїзд Київ — Львів №92 цю відстань долає за 12,5 год.
Коментарі
5