Україна передала кубинській компанії "Кубана де Авіасьйон" перший літак Ан-158, побудований на державному підприємстві "Антонов". Це ближньомагістральний пасажирський літак, розрахований на 99 пасажирів. Президент-генеральний конструктор "Антонова" Дмитро Ківа заявляє, що має 100 попередньо підписаних угод і контрактів на продаж Ан-158.
— Одна з основних переваг цього літака — пристосованість до неякісних аеродромів, — зазначає експерт Першої рейтингової системи Олексій Панченко, 35 років. — Його можна посадити на засніжений, розбитий аеродром. Літаки "Антонова" добре зарекомендували себе як надійні саме в цій ніші. Тому основними ринками збуту для них є пострадянські держави, країни третього світу. Утім, більшість аеропортів не прагнуть залишатися з розбитими злітними смугами. Тому, щоб вижити, ми маємо конкурувати й на хороших аеродромах. Зараз "Антонов" намагається закріпитися у секторі регіональних цивільних літаків, які літають на невеликі відстані й перевозять небагато пасажирів. Саме таким є літак Ан-158. Тут у нас мало конкурентних переваг.
З ким ми конкуруємо на ринку регіональних перевезень?
— Зі всіма — "Аеробусом", "Боїнгом", шведськими, бразильськими виробниками. До пострадянської продукції в розвинених країнах просто не звикли, її конкурентні переваги неусвідомлені, – тому лізинг для неї дуже проблематичний. Її теоретично вважають дуже якісною, але не всі літаки сертифіковані. А сертифікація в європейських країнах — довгий і дорогий процес. До того ж, як тільки ми вийшли на світові ринки з літаками такого типу, західні виробники захопили велику частку українського ринку. Тому нам поки що залишаються країни Центральної Америки, Куба, пострадянські країни, які через економічне становище не завжди можуть собі дозволити авіатранспорт західноєвропейських виробників. Але традиційні ринки "Антонова" не мають відкритої конкуренції. Це також гальмує просування літаків.
Хто заважає вільно конкурувати?
— У цих країнах часто взагалі немає конкуренції. Там переважна більшість потенційних покупців — державні органи, армія, залежні від держави компанії. Вони не приймають рішення лише на підставі того, що якийсь літак кращий чи дешевший. Беруть до уваги й політичні чинники.
Чи вдасться реалізувати проекти з продажу сотні літаків Ан-158?
— Сумніваюся. На жаль, "Антонову" не вистачає кредитних ресурсів, які б дозволили вийти на масове виробництво і таким чином його здешевити. Вітчизняна банківська система поки неспроможна фінансувати серійне виробництво літаків вартістю десятки мільйонів доларів кожен.
2 
35413
Коментарі
4