Черкаський кінний клуб "Мустанг" три роки тому переселився на смітник, що неподалік зоопарку. Тварин пізньої осені виселили з парку Ювілейний. Власник клубу 37-річний Владислав Склянко разом із колегами обживають нову територію.
Дорога до кінного клубу між хащами й лісосмугою вкрита будівельним сміттям. Ліворуч в'їзду на територію стоїть старовинна гуцульська хата. Її 2007 року Владислав Склянко перевіз із Прикарпаття, щоб створити музейне подвір'я. Закупив гуцульських овець і коней.
— Хату і в парку, і тут складали гуцули. Були вражені, як так, у них майже два століття простояла, а тут уже двічі складали, — каже Владислав Володимирович.
Зранку на подвір'ї годує голубів і декоративних курей інструктор 20-річна Яна Полив'яна. Каже, що коні пасуться в полі. По двору ходять дві чорні в'єтнамські свиноматки з 13 поросятами. За кілька метрів граються бордоський дог Єва з цуценям Ерікою. Поряд сидить такса Метіс. У клітці за ними спостерігає мастиф Жак.
— У нього на задніх лапах по шість пальців, як у вовка. Як наступає на ногу, то відчувається. Жак добрий і спокійний. Має багато трофеїв із виставок, навіть закордонних. Таке щеня коштує 2,5 тисячі євро. У Черкасах є ще двоє таких собак. В Україні немає для нього подружки, лише в Росії. Жак з іншими собаками вночі охороняють територію, — каже Яна.
Для коней будують стайні з балок. Після переїзду із 34 голів залишилося 10. Більшість довелося продати за символічну плату, щоб прогодувати тих, що залишилися. Першу після переїзду зиму деякі тварини не пережили.
— Мій улюблений кінь Днєпр застудився і помер. Я ним 2007-го виграв етап кубку коневласників України, — говорить Владислав. — Тоді до снігу ми встигли поставити лише брезентовий намет. Тварини бродили по всьому південно-західному районі міста. Закривати не було сенсу, бо так вони хоча б не замерзли. Коні були рейтингові, із 50 вершників ми займали другі-треті місця. Мої тварини брали участь у інсценізації битви під Корсунем у селі Виграїв. На її 360-ту річницю приїжджав тодішній президент Ющенко. Зараз залишилася лише група коней для навчання та лікування дітей із церебральним паралічем. Двічі на тиждень виїжджаємо на поле біля житлового будинку з дітьми-інвалідами. Бо сюди візочками добиратися погано.
О 18.00 Яна Полив'яна з інструктором Вірою Зобенько на кобилах Халві й Чайці їдуть до інвалідів. На Чайку до Яни першим садовлять 11-річного Ярослава Волошина. Подружжя Любов і Віталій Тітаренки піднімають на Халву свого 14-річного сина Віталія. Коня веде інструктор. Віталія батько підтримує за пасок. За 15 хв. коні проходять коло.
— Ми їздимо перше літо. Спочатку син не сидів, а лежав. Боявся. Зараз проходимо вже по три кола. У дітей укріпляються м'язи й ноги. Віталік став краще тримати спину і не так боліть.
У черзі чекає 16-річна Даша Федорович. Її підтримують за руки бабуся 60-річна Тетяна Нікітенко й мати 38-річна Ірина Анатоліївна.
— Є діти, які вже непогано тримаються на конях. Думаю, незабаром можна буде планувати участь і в параолімпійських змаганнях із мінімальними перешкодами, — каже Владислав Склянко. — А в клубі хочу створити ще й міні-зоопарк.
3 
1
Коментарі
1