"Із Києва попросили горілку, бо місцева — російська"

— Когда женился, никак не могли решить, где делать свадьбу. Оба с оккупированных территорий, — розповідає 33-річний Сергій Медик із Луганська. — Жінчині родичі виїхали з Донецька, а моя рідня майже вся там.

— Батько працює на шахті, мати там бухгалтер, дядьки й тітки — всі в Луганську, — продовжує. — Спочатку думали влаштувати в Києві. Як почали рахувати, хто приїде, виявилось — аби привезти родичів, треба чимало часу та нервів. Тоді мати знайшла, що на окуповані території возять весільні тури. Дала телефон організаторів. Ми порадилися й вирішили спробувати.

Організатори весілля запитали, на яку суму розраховуємо. Чи маємо місцеву прописку. Замовили найдорожчий ресторан Луганська. За кожного платили 500 гривень. Продукти, солодке й воду організатори привезли самі. Вони ж прикрашали зал. Із Києва попросили лише горілку, бо місцева — російська. Важка на голову, часто нею труяться. На весіллі було 70 гостей. На кожного брали пляшку горілки і півпляшки вина. Це серйозно відрізняє їхнє весілля від київського. В столиці алкоголю менше вдвічі. Дорогою мали сказати пароль — ім'я весільного організатора, щоб спиртне пропустили. Бо таку кількість могли конфіскувати.

Одяг і взуття везли з собою. Були проблеми з перукарками. Домовилися з дівчиною. Приходимо уточнити деталі, а вона п'яна. Довелося міняти майстра. Вибирали за рекомендаціями. Інтернет там майже не працює, зв'язок — через раз. Усе як у давні часи — під'їхав, сів у машину, домовився. Або прийшов пішки. Міські телефони повимикали. Найважче знайти фотографа й оператора. Київські категорично не їдуть. До тих, хто залишився, черги на кілька місяців наперед. Дехто переносить весілля, бо фотограф зайнятий. Ми зробили хитріше — заплатили доларами й трохи більше.

Розписались у Києві. У Луганську не ризикнули. Тут була лише урочиста частина.

У день весілля дізналися, що тамада пропав. Замість нього взяли мою двоюрідну сестру. Пізніше знайшли його напідпитку. Зранку проводив день народження. П'яних тут сприймають нормально.

Дуже вразила атмосфера весілля, традиції. Все — як колись, душевно, з піснями. На столах удосталь їжі. Правда, простіша, ніж у Києві — голубці, котлети, буженина, кілька салатів типу олів'є. Друзі, які їздили з нами, казали, що ніби потрапили в минуле. Багато музики, переважно російського шансону. Всі танцювали.

Весілля обійшлося в 60 тисяч гривень. Якби робили в столиці, вийшло б дорожче. Головне, була вся найближча рідня.

— Это очень популярные туры. Мы их называем ностальгическими. Наши услуги стоят 10 тысяч рублей (5 тис. грн. — ГПУ). Сюда входит организация приезда гостей, поиск ресторанов, тамады, фотографа и других людей для мероприятия, — каже 23-річний Максим Миколаєнко з Луганська. — Переважно їдуть кияни. В декого нікого не лишилося тут, але хочеться подихати рідним повітрям. Окрім весіль, справляють дні народження, інші свята. Цього року був попит на новорічні вечірки. Взимку — зустрічі однокласників. Один бізнесмен казав, що в Україні мусить тримати марку. У ресторани ходив для бізнес-переговорів. А тут танцював до ранку.

"Свинка Пепа" напилася і вкусила за вухо малюка

— Люди часто выкладывают фото с наших праздников в соцсети, — каже організатор весільних турів на Луганщину Максим Миколаєнко. — Але не вказують, де святкували. Бояться осуду в тих містах, де вони живуть.

Каже, є проблеми з артистами й персоналом.

— Найбільше підводять через горілку. Минулого тижня на дитячому дні народження герой "Свинка Пепа" напилася і вкусила за вухо малюка. Суду не було, бо акторка — сестра військового. Але більше просять не приводити таких. Слава пішла по всьому місту.