— Сьогодні модно бути молодим і підтягнутим, — каже полковник у відставці з Вінниці 54-річний Сергій Проценко.
— Велосипед — це боротьба за здоров'я. Кожен лікар скаже, що найбільша проблема урбанізації — малорухливість. Людині треба щодня робити 20 тисяч кроків, щоби тренувати м'язи й серце. А ми у кращому випадку пройдемо з офісу до тролейбусної зупинки. Потрібне навантаження заміняють 5 кілометрів на велосипеді. Добре тренуються м'язи малого таза. Вигідно ще і з точки зору економії — всі знають, скільки коштує бензин. І ліки, які треба буде купувати в старості, якщо не вести рухливого способу життя.
Велосипед — це завжди емоції. Квітку чи травинку біля дороги з вікна машини не розгледиш. У Вінниці, в мікрорайоні Сабарів, чудові стежки вздовж річки Південний Буг. Їдеш і розумієш: у нас — своя Мала Швейцарія.
У мене багато друзів, які їздять у велотури родинами. Бачу, які між ними хороші стосунки, вони справді близькі. Приклад батька, який розповідає синові про активне життя, сидячи на велосипеді, переконливіший, ніж коли він говоритиме те саме у кріслі-качалці з величезним животом.
Проценко з товаришем Юрієм Московчуком шість років подорожує велосипедами по Криму.
— Коли їду по Арабатській стрілці, де самий пісок, у потилицю пече сонце під 40 градусів, а до найближчої криниці 20 кілометрів, я не думаю ні про Януковича, ні про Азарова. Хто сумнівається, хай спробує.
2 
1
Коментарі