"Удома такого не буде. Напиваємося наперед"

 

Близько 200 данських фанів у середу займають відкрите кафе під стінами Ратуші на пл. Ринок у Львові. Воно відгороджене від вулиці металевим парканчиком. Біля барної стійки натягують великий національний прапор. Іще кілька — вздовж огорожі. Голосно співають. Усі замовляють по бокалу пива. Вихиляють його з криком: "Данія, вперед!". Після цього офіціантки безперервно носять їм випивку. До матчу Данія — Португалія лишається кілька годин.

За півгодини на столах і під ними повно порожніх пластикових кухлів, пляшок, бляшанок. Один із уболівальників приносить із магазину три пляшки горілки. Решта вітають його вигуками. Троє біжать через дорогу до пекарні й вертаються з пакетом маленьких піц. Горілку розливають у півлітрові стакани.

— Та у вас тут рай, — допиває пиво "Туборґ" 34-річний Крістіан Кесслер. — У нас пляшка горілки коштує 60-80 євро. Ми у вас алкоголіками станемо. Але що поробиш, коли таке свято і алкоголь дешевий. Удома такого не буде. Напиваємося наперед.

Фани співають і скандують "Данія!". Дехто лізе на стільця й падає. Один висить на паркані.

Повз проходять зо два десятки португальців. Гукають "Португалія!". Данці підхоплюються, біжать до краю і теж кричать. 5-хвилинна "перекличка" завершується обніманням уболівальників.

Португальці сідають біля фонтана "Нептун" і розгортають прапор. На ньому велика повна жінка й напис: "Розчавимо всіх!".

До данців підходять троє співвітчизників. Над головами тримають великого дерев'яного орла. Такі робили за Союзу й ставили в квартирах на шафах.

— Дивіться, що знайшли! — кричить один і вихиляє чуже пиво зі столу. — Купили неподалік. У ньому щось войовниче, від вікінгів. Заплатили 20 євро.

Фанати в'яжуть між крилами птаха шарф із національною символікою. Ще один обмотують довкола тулуба. Підносять високо над головою.

— Якщо наші переможуть, буде нашим символом! — гукає чоловік у шоломі з рогами.

Перед стадіоном ходять групами п'яні данці. Четверо фотографуються з українками. Тримають чекушки горілки й пиво.

— То антисептик! — каже один із них. — Дівчата, пийте!

Волонтери біля турнікетів не пропускають із випивкою. Один із них забирає напівпорожню пляшку й кидає в урну. Данець стрибає по неї. Витягає й випиває залишок.

Троє із величезним барабаном хочуть пройти квитковий контроль. Волонтери пояснюють:

— Не можна проносити барабан. Така вимога УЄФА. Навіть дудки заборонені.

— Ми в Харкові пронесли, — обурюється данець років 60. На голові має рогатий шолом. — Дайте дорогу!

Волонтери стають стіною. Відпроваджують до камер схову.

— Ура! На футбол іду! Халява! — біжить до турнікетів українець Роман Крісь, 27 років. На ньому подерті на колінах джинси. — Написав на куску паперу, що шукаю квиток задурно. Підходить тьотка. Кажись, португалка. Дає квиток. Просто так. Навіть нічо не сказала.

Португальці забивають гол. Португальський уболівальник стрибає з радості й штовхає плечем старшого чоловіка. Той скоса дивиться.

— Ну шо за мавпи, — спльовує. — Чисті тобі цигани. І як таких у Європу взяли? А нас, чисту арійську кров, всі в сраці мають.

×