— Щоб звільнити чоловіка з полону, за три дні мала зібрати 50 тисяч доларів. Їх нібито вимагали терористи. Так сказали волонтери, які взялися допомагати. Ще 20 тисяч доларів повинна заплатити, коли чоловік буде на волі, — розповідає 37-річна Світлана Куліш. На початку червня її чоловіка Дмитра, бійця батальйону "Донбас", звільнили після дев'яти місяців полону.
Куліші живуть у Києві, мають сина Євгена. Дмитро пішов у АТО добровольцем. Має позивний "Сємьорка".
— 1 вересня торік бойовик "Моторола" виклав відео, як бійців батальйону "Донбас" взяли в полон. Я побачила чоловіка, — продовжує Світлана.
— Після звільнення в нього нарахували 12 переломів: компресійний хребта — грудного й поперекового відділу, двох рук, ніг. Перебиті стегнові сухожилля, опущені нирки, струс головного мозку. Зрослося не все, як треба. Медичної допомоги йому там не надавали.
Якби раніше почала спілкуватися з жінками інших полонених, то дурниці з грошима, може, й не зробила. Була у відчаї. Через знайомих вийшла на волонтера Олександра Сірого та екс-нардепа Олександра Ржавського. Останній сказав, що береться за нашу справу. Треба заплатити 300 тисяч доларів. Кажу: таких грошей не маю де взяти. Погодився на вдвічі меншу суму. Віддала 50 тисяч завдатку. У жовтні Сірий дзвонить: "Завтра о п'ятій ранку Олександр Миколайович привезе вашого чоловіка в Харків". Все кидаємо, їдемо. Минає день, ніхто не дзвонить. Наступного дня Ржавський каже: "Я его забрал, но он в плохом состоянии. Повез в больницу. Там один сепаратист вашего мужа узнал, завязалась драка, его забрали назад".
Дмитрові вдалося зателефонувати родині через три місяці.
— 29 листопада перший раз зв'язався зі мною. Майже не міг розмовляти — тільки угукав. Кажу: що прикладаю всі зусилля, щоб тебе витягти. Є людина, яка цим займається. Потім спливло, що Ржавський нікуди не їздить. Лише 15 грудня побачився з чоловіком у Донецьку. Подзвонив мені, передав трубку Дімі. Чоловік питає, чому я відмовляюся його визволяти? Кажу: Діма, людина взяла гроші й нічого не робить. Ржавський вихватив трубку.
14 січня знову подзвонив чоловік, його переводили у СІЗО. Я пішла у Службу безпеки й написала заяву про шахрайство.
Світлані разом із волонтерами з групи "Патріот" вдалося домовитися про обмін чоловіка на одного із затриманих бойовиків.
— "Правий сектор" узяв у полон ДНРівця Віктора Коробкова. Його батько вийшов на "Патріот", домовилися про обмін, — продовжує Світлана. — Коробков-старший забрав мого чоловіка. Але переговори заходили в глухий кут, бо "Правий сектор" не віддав Віктора. Втрутилася Служба безпеки. Троє суток я просиділа в Краматорську, обмін постійно переносили.
Дмитро Куліш після полону має пройти курс лікування та реабілітації.
— Після побоїв ходити не міг більше місяця. Ні ліків, ні знеболювальних, — розповідає Дмитро Куліш. — Ціла була одна рука, то їв сам. Хлопці допомагали. Казали — вставай, розходжуйся. Побитих — кого заносили, хто заповзав. Десятеро чоловік одного виведуть, натовчуть і повзи назад.
111 бійців "Донбасу" бойовики тримали в бомбосховищі під донецьким СБУ.
— Сиділи окремо від бійців Збройних сил. Вони жили в кращих умовах. Мали вікна, які відкривалися. Близько був туалет. А ми — під землею. Півтора місяця без свіжого повітря. Потім нам зробили вентиляцію.
На всіх було шість нар — на одні могли лягти четверо. Стелили бумагу, доски. Найважче було перші два з половиною місяці. Нас майже не годували. Згодом почали давати кашу й хліба більше. Майже перестали бити — а до того бувало щодня. Якось на три дні воду виключили. Але ж то бомбосховище. Хлопці палили дерево, через вугілля фільтрували воду з резервних баків. Передачі, які привозили від родичів, бойовики переполовинювали. На 100 чоловік могли дати один рулон туалетного паперу.
Терористи хотіли судити Куліша за жорстоке поводження з журналістом, якого разом із бойовиками затримали бійці "Донбасу".
— Перевели в СІЗО. Там сиділи бойовики, депутати місцеві — за взятки, крадіжки гуманітарки, зґвалтування. Бойовики, яких арештували за вбивство, казали: "укропов убивали". Але за таке не садять у СІЗО. Розумів, що своїх прикончили.
Прем'єр ДНР Олександр Захарченко дав добро віддати трьох людей за Віктора Коробкова. За 4 години вони були готові везти мене на обмін. Дев'ять разів ми виїжджали й верталися. Передати, що я відчував, не можна. Затягувала наша сторона, — каже Дмитро. — Мені бойовики казали: "Ти виніс багато. Це жорстоко. Але нашому бійцю ваші відрубали пальці". Казав, що готовий віддати свої пальці, тільки б попасти додому. Вже навіть домовилися — їх відрубають недалеко від нашого блокпоста. Потім вони сказали, що воїн воїну такого не зробить.
3 
1
Коментарі