— В армії інший підхід до життя. Там квадратне котять, а кругле носять. Але це дивує перших два місяці. Потім звикаєш, — говорить вінничанин 21-річний Артем Збронський. Два місяці тому він повернувся із війська. — Якщо ведеш себе нормально, не зариваєшся і не сачкуєш, то можна спокійно служити.
Артем був у роті матеріального забезпечення у Вінниці.
— Старшина у нас був класний мужик, учив уму-разуму. Зараз передзваніваємося. І з пацанами теж общаємось. У нашій роті майже всі були з Вінницької області. Вобщє, армєйські друзі — самі надьожні. Перевірені і в бою, і в биту.
Артем каже, що під час служби по-іншому почав сприймати життя.
— Серйозніше відносишся до сім"ї. Більше поважаєш батьків. Уже не думаєш про гульки, а про те, як далі життя складеться. Куди на роботу піти, як грошей заробити. Так шо армія — полєзна вєщ.
Думаєш куди на роботу піти, як грошей заробити
Спершу Артемові було важко звикати до нового розпорядку дня.
— Оці підйоми, отбої, кормьожка по распісанію, строєва — видержать важко. Але потім входиш у ритм, — згадує, що й до холодної води в казармі звик. Навіть холодний душ улітку приймав.
Збронський запевняє, що дідівщини в них не було.
— Між собою сперечалися, обіжалися, а потім мирилися. Але ніхто ні над ким не іздівався і рук не простягав.
Артем на службі навчився стріляти та ремонтувати машини. Після Нового року планує подавати документи на роботу до Державтоінспекції. Поновився на заочному факультеті аграрного університету після академвідпустки.
5 
35413
Коментарі