четвер, 15 листопада 2012 14:56

Польські поліцейські ображаються, коли їх називають міліціонерами
13

Фото: Фото: Євген Борісов

Львів'янин Святослав Вирвидуб, 32 роки, минулі вихідні провів у Польщі. Говорить, що за останні 15 років, що він там не був, країна повністю змінилася.

"Останній раз, коли був у Польщі, то вона мало чим відрізнялася від України, - розповів чоловік. - У багатьох будинках топили вугіллям. Стіни багатоповерхівок були облуплені та в сажі від вугілля. Зараз же заїжджав у країну через Медику, їхав через Перемишль, Ярослав, Люблін і у Варшаву. Усі старі радянські будиночки пофарбовані у зелений, жовтий та рожевий кольори, вікна змінені на пластикові. Проїжджав повз малі села, а таке враження, що при трасі маленьке містечко. Щоправда, зовсім відсутнє сільське господарство. За всю дорогу побачив лише 2 кози і, при самій Варшаві, кілька корів та коней у одному дворі".

"За всю подорож, а це близько 700 кілометрів, я не побачив жодної ями на дорозі, - сказав Святослав. - Подекуди є латки, але настільки рівні й гладкі, що авто майже не відчуває їх. При дорозі дуже багато фоторадарів. Десь за сто метрів перед кожним радаром стоять попереджувальні знаки. Працюють вони від сонячних батарей.

Біля міст встановлені спеціальні звуковідбивачі навколо дороги, щоб людям не заважав шум. Також дорогою вперше побачив вітряні електростанції.

У Польщі майже немає дорогих автомобілів. За три дні побачив лише один "порше" та кілька "лексусів". "Мерседесів" більше, але теж мало".

"У Варшаві не зрозумів як користуватися електронними квитками на проїзд у громадському транспорті, бо там є різні варіації квитків, які по різному діють. До прикладу, 40-хвилинним квитком можна користуватися протягом 40 хвилин хоч у трьох автобусах. Зрозумів, що я можу їхати саме 40 хвилин. Закомпостував його в одному автобусі, проїхав 10 хвилин, потім 25 хвилин чекав наступний автобус. Сів доїжджати 30 хвилин, що ще лишилися, а виявилося, що 25 хвилин очікування теж рахуються. Контролерів не цікавили мої пояснення. Сказали, що викличуть поліцію, якщо не заплачу. Пропонував дати 30 злотих без квитанції, теж відмовилися. Довелося віддати 111 злотих — 275 гривень. Потім знайомий розповів, що треба було не давати контролерам паспорт, а наполягати на виклику поліції. Вони б пояснили, що не так і відпустили, бо порушення вчинене не спеціально. Або ж давати більший хабар, якщо не мав часу".

У громадському транспорті також багато камер. В одному з автобусів Святослав нарахував аж 8 штук.

"Сама Варшава за розмірами не дуже велика, значно більше місця займає передмістя. Варшава закінчується й одразу ж через метр починається інше містечко. Я жив у Марках. 8 років тому там збудували новий будинковий комплекс. Близько 10 будинків 4-поверхових у одному дворі. На кожну квартиру є одне парко-місце для авто.

Щоб зайти у двір треба знати пароль від хвіртки, або ключ від задньої хвіртки. У дворі багато відеокамер, та це все рівно не рятує від крадіжок. Минулого місяця тут розбили вікна одразу в 5 авто.

За будинками одразу сосновий ліс, де люди збирають гриби, а місцеві гопники палять вогні й розпивають пиво. Ліс дуже брудний. Оренда 2-кімнатної квартири тут коштує 1,5 тисяч злотих. Комунальні люди оплачують на 2 місяці вперед".

"Польські поліцейські вважають, що міліція — це комуністичне минуле. Якось назвав поліцейського міліціонером, то він мені хвилин 10 пояснював, що міліція — то в Україні, Росії та Білорусії, а в нормальних демократичних країнах працює поліція. Хоча, як розповів товариш, їхня поліція не завжди краща нашої міліції та часто поліцейські вчиняють злочини: як морально, так і, буває, фізично, катують людей".

 

Зараз ви читаєте новину «Польські поліцейські ображаються, коли їх називають міліціонерами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі