Киянка Тетяна Дробілко, 29 років, на тиждень поїхала в Росію до сестри. Жила у портовому містечку Приют на березі Азовського моря.
— Вдень їздила в Таганрог. Зняти квартиру на добу там коштує 250 гривень. У місті народився Антон Чехов, тому театр і бібліотека названі його іменем. На вулицях можна побачити пам'ятники йому та персонажам творів. В аптеці бачила бюст Чехову, — розповідає. — До набережної йшла камінними сходами. Це копія Потьомкінських, що в Одесі. Більше таких ніде нема. Хотіла покупатися трохи далі від людного пляжу і забилася об камінні брили. Порізала ноги й руки.
Гуляючи вулицями, помітила, що пішохідних наземних та підземних переходів мало. Світлофори працюють здебільшого для машин.
— Треба було перейти вулицю, а світлофор висів по центру дороги. Яке світло, побачити неможливо. Ніхто не чекає, доки водій зупиниться. Люди перебігають дорогу, коли машини далеко. Сестра казала, аварій багато, бо водії весь час обганяють і підрізають один одного.
На ніч повернулася у Приют. Зранку прокинулася від вибухів.
— У будинку вікна тряслися. Було так страшно, здалося, що почалася війна. Хотілося вибігти на вулицю та заховатися під деревом. Сестра пояснила, що поблизу селища розташована військова база і протягом навчань скидають бомби. У сусідньому містечку під час таких тренувань в одному з будинків повибивало вікна. Але місцеві не ставлять склопакетів, бо звикли до вибухів. Діти в цей час спокійно спали. Раніше там військові навчання проходили частіше.
2 
35413
Коментарі