Тернопілька 30-річна Ольга на травневі свята побувала у столиці Словенії.
— Подорожувала зі спільнотою Тезе, яка організовує зустрічі християнської молоді з різних країн Європи. У Любляні нас розподілили по парафіях. Коли зайшли в церковний двір, монахи грали в настільний теніс. Пригостили соком, кавою, пирогами з джемом і родзинками. А потім дали і нам ракетки. Восьмеро людей бігали навколо столу і по черзі подавали.
Жили в сім'ях. Ольгу з подругою взяла до себе літня жінка, колишня вчителька французької мови Марія. Мешкали в центрі, на восьмому поверсі будинку, зведеного на початку століття.
— Ліфт у домі сучасний, електронний, схожий на машину часу. Щоранку бачили у вікно Альпи, замок на горі, храми, три мости з драконами.
Господиня оселила жінок у кабінеті. Там — двоспальне ліжко, великий ноутбук на столі. Телевізора в квартирі немає.
— Ванна кімната — тісна, приблизно 2 квадратні метри. Ванни немає, лише душ у кутку на кахляній підлозі, відгороджений шторкою. Коли ми затримувалися, пані Марія виходила зі своєї кімнати. Так давала зрозуміти своє невдоволення — комунальні послуги дорогі.
Лимони та зелень зберігала в сітці за вікном. У центрі машини не паркуються, тому повітря не загазоване.
— Ще коли готувалася до поїздки, я зауважила, що населення в Любляні трохи більше, ніж у Тернополі — 260 тисяч. Словенія — компактна. У будь-яку її точку зі столиці можна дістатися на авто за 1-3 години.
За 40 хв. Ольга дісталася альпійського озера Блед. Каталася човном за 12 євро.
2 
1
Коментарі