Український 83-річний ветеран-важкоатлет п'є вино власного виробництва і збирається на міжнародні змагання

8

Дев'ятиразовий чемпіон світу і одинадцятиразовий чемпіон Європи, 83-річний Петро Базюченко з київщини, представник настаршої вікової групи серед ветеранів важкої атлетики в Україні, підтримує своє богатирське здоров'я не лише систематичними заняттями зі штангою у себе вдома у спортивній кімнаті, а повсякчасною роботою на городі і величезній присадибній ділянці. Також джерелом хорошого самопочуття в такі роки він вважає своє почуття гумору, збалансоване харчування і... культурне систематичне споживання власноруч зробленого вина. Каже, наприклад, якщо споживати в спекотний літній день, то це може бути навіть дві склянки просто замість води, а як в інші дні, то як ліки для серця — грамів сто за вечерею.

"Ви ж почитайте, про це багато написано... Я давно це перевірив на собі, а тому й намагаюся слідувати і, як бачите, ні на що не жаліюся в своєму віці. Наприклад, цього року вже заклав 90 літрів виноградної заправки на бродіння і, думаю, буде ще літрів 40, - говорить Базюченко, - минулого року на виноград був неврожай, бо кругом вимерз, та в мене вцілів, бо за хатою, а там затишок. Якихось особливих сортів не вирощую, лише "Ізабеллу" і такий, дикий, здається, "Винний" називається. От здавалося б, простячок, але він дуже вкусний і для вина особливо підходить".

Петро Максимович каже, що сьогодні багато людей роблять вино, але користуються при цьому новітніми технологіями. Сам він застосовує стареньке, більш як тридцятирічне нехитре фабричне начиння: механічну давилку з корбою, яку в сезон фіксує просто над старою ванною, і ручну прес-діжку, куди обов'язково опускає ще ті, давні мішки, кропив'яні. Спортсмен бідкається, що таких зараз дістати дуже складно, а власні запаси вже практично зміліли.

"Якщо у сокодавку засипаю за раз два відра виноградних грон, то вже у сам прес поміщається цілих сім передавленої суміші, - радіє своїм нехитрим пристосуванням, - цього року виноград вродив дуже хороший, сік з нього аж плющить... (Сміється). Я знаю, що дехто весь цей жмих бере, аби гнати горілку. Але я таке не шаную, тому й викидаю на компостну купу, все воно піде на удобрення грунту".

Як розповів важкоатлет, перша партія виноградної заправки у нього вже практично виграла. Тому днями переллє у меншу скляну тару і опустить в погріб, аби дозрівало. Каже, того, що пишуть в зараз в інтернеті, буцім через 2-3 місяці і таке вино можна пити, є неправдою - "бражка", а справжнє вино буде тоді, коли відлежиться з рік, а краще навіть два.

"Знаєте, в мене ж із самого дитинства був потяг до будь-яких змагань. Будучи ще маленьким хлопчиком, вже мріяв бути таким сильним важкоатлетом, як, наприклад, Піддубний, Куценко, Удодов чи Попов. Вже в юнацькому віці мені не було рівних ні в чому. Мабуть, далися взнаки гени. Адже чоловіки мого роду були дуже сильними, а вагою сягали і до 130 кілограмів! Щось взяв і від роду матері, таких жилавих слюсарів, ось і вийшов гібрид! Вже у школі гирі полюбив, займався ними серйозно. Штанги не було. Це вже в інституті, коли навчався на ветеринарному факультеті, записався у секцію штангістів. Тоді мені було 22 роки. Сьогодні у такому віці вже стають чемпіонами світу, оскільки тренуватися починають з десятирічного віку... Свій перший підхід до штанги донині пам'ятаю: це у жимі – 50, у ривку — 50 і поштовх — 80 кг. Тренер подивився і каже: "Ти далеко підеш!" За три роки я вже став кандидатом у майстри спорту. Попри всі свої здобуті важкими виснажливими тренуваннями нагороди і титули, все ж найбільшим досягненням у житті вважаю те, що свого часу у рідному селі мені все-таки вдалося побудувати великий спортивний комплекс. На той час ніде в районах такого не було, та й в області він був одним з кращих! Також із моєї ініціативи на його базі відкрили дитячо-юнацьку спортивну школу, запросивши і заслуженого тренера України Миколу Ратушняка. Там ми, одні з перших в Україні, розвивали жіночу важку атлетику і підготували трьох майстрів спорту. Серед них Наталя Скакун, яка стала олімпійською чемпіонкою у 2004-му".

Розповідаючи про свої найближчі спортивні плани, Базюченко поділився, що зараз посилено тренується до участі в першому Кубку світу серед ветеранів-важкоатлетів, що відбудеться в липні 2014 року в Азербайджані. А за кілька місяців потому розраховує на участь і в Чемпіонаті світу, що буде в столиці Данії Копенгагені.

"Мені на той час вже буде 84 роки, і це був би великий фурор, що найстарший учасник змагань здобув перемогу саме для України".

×