Фергюсон святкує День народження: як сер Алекс став великим тренером

У понеділок, 31 грудня, легенда мирового футболу, сер Алекс Фергюсон святкує 77 день народження.

Розповідаємо, як він здобув славу великого тренера.

В якості футболіста Фергюсон проявивв себе за виступами за шотландський "Рейнджерс", за який в 41 матчі відзначився 25 голами. В інших випадках захищав кольори маловідомих шотландських клубів.

Як тренер, Фергюсон показав себе в "Абердині", де приступив до роботи на посаді тренера "Абердина" в червні 1978 року, замінивши Білі Маккейна, який пропрацював в клубі тільки сезон і вхопився за шанс стати менеджером "Селтіка". Хоча "Абердин" був одним із найбільших клубів Шотландії, їм не вдавалося перемагати в лізі з 1955 року. Проте команда грала добре й не програвала в лізі з грудня минулого року, закінчивши сезон на другому місці. На той час Фергюсон уже працював менеджером чотири роки, але, все ж, не набагато відійшов за віком від деяких гравців. У нього виникли проблеми в завоюванні поваги від старших гравців, таких як Джо Гарпер. Сезон пройшов не особливо добре. Абердин добрався до півфіналу кубка Шотландії й фіналу кубка ліги, але програв обидва поєдинки. В лізі команда стала четвертою.

В грудні 1979 року вони знову програли фінал кубка ліги, цього разу матч із "Данді Юнайтед" завершився внічию, й фінал перегравали. Фергюсон взяв вину за поразку на себе, зазначаючи, що йому слід було провести заміни в команді перед повторною грою.

Новий сезон "Абердин" розпочав погано, але після Нового року форма команди різко покращилася й клуб виграв чемпіонат Шотландії, здобувши в останньому матчі перемогу з рахунком 5-0. Вперше за останні 15 років чемпіонат виграли не "Рейнджерс" і не "Селтік". На ту пору Фергюсон уже відчував, що здобув повагу гравців. Пізніше він відзначав: "Це досягнення об'єднало нас. Нарешті гравці повірили в мене."

Проте, він і досі жорстко вимагав дисципліни й позаочі гравці називали його Лютий Ферґі (англ. Furious Fergie). Він оштрафував одного з гравців, Джона Г'юїта, за те, що той обігнав його на дорозі, й перевернув ударом ноги на гравців столик з чаєм після погано проведеного першого тайму. Його не задовільняла атмосфера на матчах "Абердина", й він свідомо пішов на конфлікт із шотландськими медіа, звинувативши їх у надмірній прихильності до клубів із Глазго. Завдяки цьому він добився відчуття скривдженості у гравців та глядачів, мотивуючи команду. Команда продовжувала добиватися успіхів, вигравши кубок Шотландії в 1982 році. Фергюсону запропонували роботу у "Вулвергемптоні", але він відмовився, відчуваючи, що "Вулвз" в халепі, а його власні амбіції з "Абердином" не виконані ще й наполовину.

Наступного сезону 1982/1983 років Фергюсон привів "Абердин" до ще більшого успіху. Вигравши кубок Шотландії, команда отримала право виступати у Кубку кубків. Вона вразила тим, що вибила з турніру монхенську "Баварію", яка в попередньому колі перемогла "Тотенхем Хотспур" 4-1. Як згадував Вілі Міллер, ця перемога надала команді впевненості в тому, що вони можуть виграти кубок, чого й вдалося достягти. В фіналі "Абердин" переміг "Реал Мадрид" із рахунком 2-1. "Абердин" став тільки третьою шотландською командою, яка вигравала єврокубок, й тепер Фергюсон відчув, що чогось у житті добився. Того сезону "Абердин" добре виступав у лізі, зберігши за собою кубок Шотландії після перемоги над "Рейнджерс" у фіналі з рахунком 1-0, але Фергюсон залишився незадоволеним грою в тому матчі, й розсердив гравців, назвавши їхні зусилля "ганебним виступом" в післяматчевому телевізійному інтерв'ю. Пізніше він взяв свої слова назад.

Після непереконливого старту в сезоні 1983/1984 років, форма "Абердина" покращилася, — він виграв лігу й зберіг за собою кубок Шотландії. За заслуги Фергюсона нагородили званням офіцера ордена Британської імперії. Впродовж сезону йому пропонували роботу в "Рейджерс", Арсеналі, "Тотенхемі". "Абердин" зберіг за собою титул чемпіона в сезоні 1984/1985, але розчарував в сезоні 1985/1986, завершивши чемпіонат на четвертому місці, хоча й з перемогою в кубку. На початку 1986 року Фергюсону надали місце в раді директорів клубу, але в квітні він повідомив Діку Дональду, президенту, що має намір влітку піти з команди.

Фергюсон входив до тренерського колективу збірної Шотландії під час відбору на кубок світу 1986. Коли тренер Джок Стейн раптово помер 10 вересня 1985 року (це сталося наприкінці матчу, в якому збірна добилася права на плей-оф проти Австралії), Фергюсон швидко погодився взяти на себе відповідальність за команду в матчах проти Австралії, й надалі на кубку світу. Щоб надати собі можливість виконання цього завдання, він призначив Алекса Нокса своїм партнером на посаді менеджера "Абердина".

Того літа з'явилися плітки, що Фергюсон замінив Рона Аткінсона в "Манчестер Юнайтед". Попереднього сезону команда опустилася на четверте місце в англійському чемпіонати після початкової 10-матчевої виграшної серії, коли, здавалося, титул чемпіона був уже в руках. Впродовж літа Фергюсон залишався в "Абердині", але все ж перейшов до "Юнайтед" після звільнення Аткінсона в листопаді 1986 року.

Фергюсона призначили менеджером на Олд Траффорд 6 листопада 1986 року. Спочатку його дуже бентежило те, що чимало гравців, таких як Норман Вайтсайд, Пол Макграт та Браян Робсон занадто багато п'ють. Рівень фізичної підготовки "пригнічував", але Фергюсон зумів посилити дисципліну в клубі, й "Юнайтед" піднявся в турнірній таблиці, завершивши сезон на 11 місці. Того сезону вони здобули єдину перемогу на виїзді, над "Ліверпулем" із рахунком 1-0. Для "Ліверпуля" це стало єдиною домашньою поразкою, що внесло свій внесок у втрату командою титулу чемпіонів. Через три місяці після призначення Фергюсон пережив особисту трагедію — від раку легень у віці 64-х років померла його мама.

В сезоні 1987/1988 Фергюсон запросив до клубу низку гравців, серед яких були Стів Брюс, Вів Андерсон, Браян Макклер, Джім Лейтон. Нові гравці значно підсилили команду, яка завершила сезон другою, відставши від "Ліверпуля" на 9 очок. Були сподівання, що після повернення Марка Х'юза, який два роки виступав за "Барселону", команда виступатиме ще краще, але сезон 1988/1989 років розчарував — вони завершили чемпіонат на 11 місці й програли 0-1 дома "Ноттінгем Форест" у шостому колі кубка Англії. Того року "Юнайтед" зіграв товариські матчі із збірною Бермуд та командою крикетного клубу графства Сомерсет. В матчі проти Сомерсету на поле вийшли сам Алекс Фергюсон та його помічник Арчі Нокс. Нокс навіть відзначився голом. Ця гра залишається єдиним виступом Фергюсона за основний склад "Юнайтед".

В сезоні 1989/1990 Фергюсон й надалі зміцнював клуб, заплативши великі гроші за півзахисників Ніла Веба та Пола Інса, а також за захисника Ґері Палістера, якого перекупив у "Мідлсбро" за рекордну суму в 2,3 млн фунтів. Сезон розпочався добре, з перемоги над чемпіоном, "Арсеналом" 4-1, але команда швидко розгубила форму. У вересні "Юнайтед" зазнав ганебної поразки з рахунком 1-5 від своїх найпринциповіших супротивників — "Манчестер Сіті". Після цього та після 6 поразок і 2 нічиїх у 8-ми іграх, на Олд Траффорд з'явився плакат із надписом "Три роки виправдань, а усе ще лайно. Та ра Ферґі". Чимало журналістів та вболівальників вимагали відставки Фергюсона. Пізніше Фергюсон описував грудень 1989 року, як найтемніший період, який йому довелося пережити в грі.

Після серії з семи безвиграшних матчів, "Манчестер Юнайтеду" випала грати з "Ноттінгем Форест" в третьому колі кубка Англії. Того сезону "Форест" добре виступав у лізі, й всі сподівалися, що "Юнайтед" програє, після чого Фергюсона виженуть, але "Юнайтед" виграв 1-0 і добрався аж до фіналу. Про цю гру часто згадують як про матч, який врятував кар'єру Фергюсона у клубі. "Манчестер" таки виграв того року кубок, обігравши у переграванні фіналу "Крістал Пелес" 1-0 після нічиї 3-3 у першому матчі, що принесло Фергюсону перший трофей як менеджеру клубу. Слабкість "Юнайтед" у захисті під час першої гри одноголосно приписували поганій грі воротаря Джіма Лейтона, що змусило Фергюсона відмовитися від послуг свого колишнього гравця із "Абердина", й взяти в команду Леса Сілі.

У сезоні-1990/1991 "МанЮнайтед" значно покращив гру, вона все ж залишалася нестабільною, й команда завершила сезон на шостому місці. Навіть після перемоги в фіналі кубка в минулому сезоні, чимало людей сумнівалися в тому, що Фергюсон зуміє добитися успіху там, де зазнали невдачі всі решта менеджерів після Бесбі — виграти чемпіонат. Того року "Юнайтед" програв 0-1 "Шеффілд Венсдей" в фіналі кубка ліги. Вони також зуміли добратися до фіналу Кубка кубків, де перемогли торішнього володаря трофею "Барселону" із рахунком 2-1. Після гри Фергюсон присягнув, що наступного року команда виграє чемпіонат. Того року команду покинув Арчі Нокс, і Фергюсон взяв собі помічником Браяна Кіда, який до того працював із молоддю.

Сезон 1991/1992 років не справдив сподівань Фергюсона, і, за його власними словами, "чимало людей у медіа вірили в те, що в невдачах є вклад його помилок". "Юнайтед" виграв кубок ліги й, вперше, суперкубок УЄФА, але поступився титулом чемпіона команді "Лідс Юнайтед", хоча й лідирував впродовж майже всього сезону. Фергюсон відчував, що причиною втрати першості стала невдача в підписанні Міка Гарфорда із "Лутон Таун", й що команда потребує "додаткового виміру", якщо прагне виграти лігу наступного сезону.

Впродовж кінця сезону 1992 року Фергюсон шукав нового бомбардира. Спочатку він хотів купити Алана Ширера у "Саутгемптона", але той перейшов до "Блекберн Роверс". Врешті він заплатив 1 мільйон фунтів за 23-річного нападника з "Кембридж Юнайтед" Діона Дабліна. Це була єдина велика покупка впродовж того літа.

Після повільного старту наступного сезону (вони були 10-ми в листопаді) здавалося, що "Юнайтед" знову зазнає невдачі у чемпіонаті (тепер уже Прем'єр-ліги), проте після придбання французького бомбардира Еріка Кантони за 1,2 млн фунтів у "Лідс Юнайтед", майбутнє "Манчестер Юнайтед" та його менеджера стало виглядати дуже обнадійливим. Кантона утворив із Марком Х'юзом сильну пару і вивів клуб на вершину, завершивши 26-річне очікування чемпіонства. "Юнайтед" став також першим чемпіоном Прем'єр-ліги, завершивши турнір із 10-очковим відривом від "Астон Вілли". Асоціація менеджерів ліги визнала Алекса Фергюсона менеджером року.

В 1993/1994 роках прийшли нові успіхи. Фергюсон додав до своїх лав 22-річного півзахисника з "Ноттінгем Форест" Роя Кіна, виплативши за нього рекордну суму в 3,75 млн фунтів. Молодий гравець мав замінити Браяна Робсона, кар'єра якого добігала кінця.

"Юнайтед" очолював турнірну таблицю практично від початку до кінця. Кантона став головним бомбардиром, забивши 25 голів у всіх змаганнях, попри те, що його двічі вилучали з поля протягом 5-ти днів у березні. "Манчестер" також добрався до фіналу кубка ліги, але програв 1-3 "Астон Віллі", менеджером якої на той час був попередник Фергюсона на "Олд Траффорд" Рон Аткінсон. У фіналі кубка Футбольної асоціації "Юнайтед" розгромив "Челсі" 4-0. Таким чином Фергюсон добився свого другого дубля, повторивши свій успіх із "Абердином" в Шотландії в 1984/1985 роках. Наприкінці сезону Фергюсон здійснив лише одне значне придбання, заплативши за Девіда Мея 1,2 млн фунтів команді "Блекберн Роверс".

Сезон 1994/1995 видався для менеджера складнішим. Кантона вдарив уболівальника "Крістал Пелес" в грі на "Селхерст Парк", й, виглядало так, що йому доведеться покинути англійський футбол. 8-місячна дискваліфікація означала, що Кантона пропустить останні чотири місяці сезону. Спочатку йому також присудили 14-денне тюремне ув'язнення, але потім цей присуд замінили ордером на 120-годинну громадську роботу. Позитивним моментом стало придбання результативного нападника з "Ньюкасла" Енді Коула, якого обміняли на молодого крайнього Кейта Ґілеспі. Проте чемпіонське звання вислизнуло з рук "Юнайтед". В останньому турі вони зіграли 1-1 із "Вест Хем Юнайтед", тоді як перемога гарантувала б їм перше місце. "Юнайтед" також програв фінал кубка Футбольної асоціації "Евертону" 0-1.

Влітку 1995 року Фергюсон попав під шквал критики, оскільки він дозволив покинути команду трьом зірковим гравцям, не придбавши нікого на заміну. Спочатку Пол Інс перейшов до "Інтернаціонале" за 7,5 млн фунтів, бомбардира Марка Х'юза, який тривалий час вірою та правдою служив клубу, несподівано продали "Челсі" за 1,5 млн фунтів, а Андрія Канчельскіса продали "Евертону". Було відомо, що Фергюсон вірить у здатність грати за основу молодих гравців, вирощених у клубі. Серед молоді, яка стала відомою як "потята Ферґі" (Fergie's Fledglings), були такі гравці, як Ґері Невіл, Філ Невіл, Девід Бекхем, Пол Скоулз та Нікі Батт.

Коли "Юнайтед" програли першу гру сезону "Астон Віллі" 1-3, медіа накинулися на Фергюсона із неприхованим злорадством. "Юнайтед" одразу ж списали, оскільки команда Фергюсона мала в своєму складі "багато" молодих та недосвідчених гравців. Мудрець із передачі "Матч дня" Алан Хансен проголосив, що "з дітьми нічого виграти неможливо". Однак молоді футболісти грали добре й виграли наступні п'ять матчів.

Повернення Кантони після дискваліфікації додало команді сил, але вона все ж відставала від "Ньюкасла" на 14 очок. Проте низка хороших результатів на початку 1996 року призвела до скорочення відриву, а з початку березня "Юнайтед" уже очолював таблицю. На противагу "Ньюкасл" зазнав низки невдач. Менеджер Кевін Кіган не впорався із надзвичайним тиском в ситуації напружених перегонів за чемпіонство й став жертвою психологічних ігор, які Фергюсон любить розігрувати із менеджерами команд-супротивників. Знаменитий вибух на телебаченні "Яка буде радість, якщо ми їх поб'ємо! Яка радість" (I'd love it if we beat them! Love it) став футбольною легендою, як зразок найбільшої особистої перемоги Ферґі над іншим менеджером. Останнього дня сезону успіх "Юнайтед" у чемпіонаті здобув додаткове підтвердження. Того дня вони грали в фіналі кубку Футбольної асоціації з "Ліверпулем" і виграли 1-0 завдяки голу Кантони наприкінці матчу.

В сезоні 1996/1997 років Алекс Фергюсон привів "Манчестер Юнайтед" до четвертої перемоги в Прем'єр-лізі за п'ять років. Наприкінці жовтня вони програли три матчі поспіль, пропустивши при цьому 13 голів. Вони також програли домашню гру непоказному турецькому клубу "Фенербахче", чим закінчилася їхня 40-річна безпрограшна домашня серія в європейських змаганнях. Але все ж команда добралася до півфіналу Кубка чемпіонів, в якому поступилася "Борусії Дортмунд". В кінці сезону Кантона несподівано пішов із футболу.

Щоб підсилити команду в новому сезоні 1997/1998 років, Фергюсон придбав двох футболістів: 31-річного Тедді Шерінгема та захисника Хенінга Берга. Проте сезон завершився без трофеїв: в чемпіонаті переміг "Арсенал" під керівництвом французького менеджера Арсена Венгера, з яким у Фергюсона зав'язалося тривале суперництво. Влітку після сезону до команди приєдналися бомбардир Двайт Йорк, нідерландський оборонець Яап Стам та шведський крайній Єспер Блумквіст.

В грудні 1998 року помічник Фергюсона Браян Кід прийняв пропозицію очолити "Блекберн Роверс", і Ферґі запросив на заміну Стіва Макларена із "Дербі Каунті". Іронічно те, що команда Кіда вибула з ліги, зігравши в останній вирішальній грі в нічию 0-0 з "Юнайтед".

В сезоні 1998/1999 років Юнайтед виграв безпрецедентний трипл: титул чемпіонів ліги, кубок Футбольної асоціації та Лігу чемпіонів. Для того сезону характерні супер-драматичні за своїм характером матчі. В півфіналі Ліги чемпіонів, у повторній грі, "Юнайтед" пропустив від "Ювентуса" два швидкі м'ячі, однак, під проводом Роя Кіна, якому судилося пропустити потім фінал через дискваліфікацію, "Юнайтед" здобув вольову перемогу 3-2 й вийшов до фіналу, вперше з 1968-го року. В півфіналі кубка Футбольної асоціації "Юнайтед" грав із принциповим супротивником "Арсеналом", й після вилучення Кіна на останній хвилині й призначення пенальті, здавалося, був приречений на поразку. Петер Шмейхель зумів відстояти ворота, а в додатковому часі Раян Ґіґґз пробіг від воріт до воріт й забив переможний гол, який, мабуть, є найвизначнішим голом валлійця за всю кар'єру. Далі команда перемогла "Ньюкасл Юнайтед" 2-0 у фіналі кубка на Вемблі завдяки голам Тедді Шерінгема та Пола Скоулза. Але найнеймовірніше розвивався фінал Ліги чемпіонів

"Манчестер Юнайтед" став чемпіоном у сезоні 1999/2000 із відривом у 18 очок, зазнавши лише трьох поразок. Величезна прогалина між "Юнайтед" та рештою команд підняла питання про те, чи фінансове домінування клубу не створює проблеми для англійського футболу.

У квітні 2000 року оголошено про домовленість на придбання у "ПСВ Ейндховен" бомбардира Руда ван Ністелроя за рекордну для британського футболу суму 18 млн фунтів. Проте перехід відкладався, оскільки ван Ністелрой не пройшов медичний огляд. Повернувшись додому, щоб відновити фізичні кондиції, гравець зазнав серйозної травми коліна, яка майже на рік виключила його з гри.

У "Монако" придбали воротаря Фаб'єна Бартеза за рекордну для Британії суму, як на голкіпера — 7,8 млн фунтів. "Юнайтед" знову здобув титул чемпіона. Після завершення сезону до команди прийшов ван Ністелрой, а "Манчестер" знову побив рекорд трансферної суми, заплативши "Лаціо" 28,1 млн фунтів за атакувального півзахисника Хуана Себастьяна Верона. Однак, він не виправдав сподівань й був перепроданий через два роки "Челсі" всього за 15 млн фунтів.

Після лише двох ігор після початку чемпіонату 2001/2002 років Яапа Стама продали "Лаціо" за 16 млн фунтів. Причиною стало, як стверджує в своїй автобіографії гравець, те, що Алекс Фергюсон домовлявся з ним про перехід із "ПСВ Ейндховен" незаконно, без відома нідерландського клубу. Фергюсон замінив Стама 36-річним центральним захисником із "Інтернаціонале" Лораном Бланом.

Перед початком сезону Фергюсон втратив помічника Стіва Макларена, який став менеджером "Мідлсборо". Макларен передав свою роль в клубі Джіму Раяну до того часу, поки йому шукали постійну заміну.

Станом на 8 грудня 2001 року "Манчестер Юнайтед" були дев'ятими в чемпіонаті, відстаючи на 11 очок від "Ліверпуля", який ще й провів на гру менше. Потім відбулося драматичне відновлення форми: 8 перемог поспіль із середини грудня до кінця січня вивели команду нагору турнірної таблиці. Попри це, "Юнайтед" завершив сезон на третьому місці. Титул чемпіонів виграв "Арсенал", який зумів у вирішальній грі сезону добитися перемоги 1-0 на "Олд Траффорд".

В Європі "Юнайтед" теж зазнав невдачі, програвши у півфіналі "Баєру" з Леверкузена за правилом голу, забитого на виїзді.

Сезон-2001/2002 років повинен був стати останнім для Алекса Фергюсона на посаді менеджера "Манчестер Юнайтед". Було оголошено дату переходу на заслужений відпочинок. Це оголошення вважають причиною втрати командою форми. Фергюсон сам визнавав, що рішення про попереднє оголошення відставки негативно вплинуло на гравців, стало важче підтримувати дисципліну. Але в грудні 2002 року він погодився стояти на тренерському містку принаймні ще три роки.

Після завершення сезону "Манчестер Юнайтед" знову побив рекорд трансферної суми, заплативши 30 млн фунтів "Лідс Юнайтед" за 24-річного центрального захисника Ріо Фердінанда. Влітку сер Алекс взяв собі помічником португальського тренера Карлоса Кейроса.

Того року "Манчестер Юнайтед" виграв 8-й титул чемпіона, хоча ще за два місяці до завершення чемпіонату відставав від "Арсенала" на 8 очок. Проте до кінця турніру форма "Юнайтед" лише покращувалася, а гра "Арсенала" погіршувалася, й трофей вислизнув із рук канонірів й почимчикував у напрямку "Олд Траффорд". Фергюсон описував перемогу 2002/2003 як таку, що принесла йому найбільше задоволення із усіх, завдяки цій погоні. Не вперше сер Алекс продемонстрував своє вміння вести психологічні війни, підриваючи віру в свої сили "Арсенала" та їхнього, в інших планах міцного як скеля, менеджера Арсена Венгера.

У сезоні 2003/2004 Фергюсон привів "Манчестер Юнайтед" до 11 -го кубку Футбольної асоціації, але сезон розчарував. Команда закінчила третьою в чемпіонаті й вибула з Ліги чемпіонів, програвши "Порту", якому й дістався трофей. Ріо Фердінанд був змушений пропустити останні чотири місяці сезону, відбуваючи дискваліфікацію, оскільки не з'явився на допінг-контроль. Придбані нові гравці, такі як Ерік Джемба-Джемба та Жозе Клеберсонне виправдали сподівань, хоча команда зробила принаймні одне вдале придбання, підписавши контракт із 19-річним португальським крайнім Криштіану Роналду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що треба знати про тренера "Манчестер Юнайтед"

На початку сезону 2004/2005 років до команди долучилися Вейн Руні та аргентинський захисник Габріель Хайнце. Тим часом Кріштіану Рональду продовжував розпочату минулого сезону справу, допомагаючи команді вигравати матчі. Але "Юнайтед" бракувало бомбардира, бо ван Ністелрой пропустив більшість сезону через травми. Як наслідок фініш на третьому місці втретє за останні чотири сезони. В кубку Футбольної асоціації теж поразка - від "Арсенала", по пенальті.

Сезон став перехідним. 18 листопада офіційно покинув команду Рой Кін. Його контракт було анульовано за взаємною згодою. "Юнайтед" не зумів пробитися в плей-оф Ліги чемпіонів. Під час січневого трансферного вікна клуб придбав сербського захисника Неманью Відича та французького захисника Патріса Евру. "Юнайтед" завершив сезон другим, сильно відставши від "Челсі". Єдиною втіхою на тлі невдач була перемога в кубку ліги. Майбутнє Руда ван Ністелроя на "Олд Траффорд" стояло під сумнівом. Його не виставили в основі на фінал кубку Карлінга, й під кінець сезону він покинув команду.

Фергюсон відзначив 20-і роковини свого призначення менеджером "Юнайтед" 6 листопада 2006 року. Його привітали гравці, теперішні та колишні, старий ворог Ансен Венгер, колишній капітан Рой Кін. Свято зіпсувала поразка від "Саутенда" наступного дня в четвертому раунді кубку ліги. Але 1 грудня прийшла звістка, що "Манчестер Юнайтед" підписав на умовах позики 35-річного Генріка Ларссона. Цим гравцем Фергюсон захоплювався багато років, неодноразово намагаючись взяти його під своє крило. 23 грудня 2006 року Криштіану Роналду забив 2000 гол команди під керівництвом сера Алекса.

"Манчестер Юнайтед" виграв дев'ятий титул чемпіонів того сезону, але дубль їм не дався — у фіналі кубку Футбольної асоціації Дідьє Дрогба забив вирішальний гол у ворота команди наприкінці гри. У Лізі чемпіонів клуб добрався до півфіналу, на шляху розтрощивши Рому 7-1, але в півфіналі поступився 0-3 на "Сан-Сіро" "Мілану" після домашньої перемоги із рахунком 3-2.

Перед сезоном 2007/2008 Фергюсон підписав контракти з новими гравцями, посилюючи команду. З мюнхенської "Баварії" нарешті після річних торгів перейшов Оуен Гаргрівз, якого Ферґі вже давно бажав бачити в своїй команді. Крім того, сер Алекс додав моці команді, запросивши португальського крайнього Нані та бразильського плеймейкера Андерсона. Останнім придбанням того літа після довгої трансферної саги став Карлос Тевес.

"Юнайтед" розпочав сезон найгірше з усіх сезонів під керівництвом Фергюсона, двічі зігравши внічию, а потім програвши дербі з "Манчестер Сіті" 0-1. Проте далі справи пішли краще, й команда вступила в напружену боротьбу з "Арсеналом" за титул чемпіона. Після низки вдалих ігор сер Алекс оголосив, що за весь період його роботи в клубі це найкращий склад.

16 лютого 2008 року "Юнайтед" розгромив "Арсенал" 4-0 на "Оулд Трефорд" в п'ятому раунді кубка Футбольної асоціації, але потім вибув із змагання, поступившись удома майбутнім переможцям "Портсмуту" 0-1. Рефері того матчу не призначив пенальті, якого вимагали манкуніанці. Після гри Фергюсон заявив, що Кейт Гакет, генеральний менеджер Офіційної ради професійних ігор, "не виконує свою роботу належним чином". Як наслідок Футбольна асоціація наклала на Фергюсона покарання за негідну поведінку, яке сер Алекс вирішив оскаржити. Це було вже друге покарання в сезоні. В першому випадку йшлося про скаргу Фергюсона на суддю після програного "Юнайтед" матчу команді "Болтон Вондерерс" із рахунком 0-1. Тоді Фергюсон не оскаржував рішення.

11 травня команда Фергюсона здобула десяте чемпіонство, перемігши "Віган Атлетік". Це сталося точнісінько через 25 років після перемоги "Абердина" над мадридським "Реалом" у фіналі Кубка кубків. Найближчі переслідувачі, "Челсі" мали перед останнім туром стільки ж очок, але гіршу різницю забитих і пропущених. Того дня вони зіграли внічию з "Болтоном" 1-1, завершивши чемпіонат із відставанням у два очки.

21 травня Фергюсон із "Манчестер Юнайтед" вдруге виграв Кубок чемпіонів, перемігши за пенальті "Челсі" 6-5 у матчі на "Лужниках". Основний час завершився із рахунком 1-1. Цей фінал став першим, в якому грали між собою дві англійські команди.

Після перемоги в Лізі чемпіонів Фергюсон оголосив про своє бажання покинути "Манчестер Юнайтед" протягом наступних трьох років. Проте клуб, в особі виконавчого директора Давіда Ґіла поквапився заспокоїти вболівальників щодо швидкого виходу сера Алекса на пенсію.

×