Експерт проаналізував перший сезон Малиновського в Італії

Cьогодні італійська "Аталанта" проведе чвертьфінальний матч Ліги чемпіонів проти французького "Парі Сен-Жермен". Українець Руслан Малиновський з "Аталанти" має всі шанси взять участь у поєдинку такого рівня.

Леон Вургафт - журналіст інтернет-порталу ua-football.com – оцінює перший сезон Малиновського у серії "А".

Малиновський зіграв добре?

- Залежить від очікувань. Хтось вкаже на лише десять матчів з хоча б годиною на полі, на найнижчий результат за схемою "гол+пас" серед головної обойми півзахисників та гравців атаки "Аталанти". Але я оцінюю його сезон однозначно позитивно. У серії "А" в першому сезоні важко абсолютно всім. Особливо - тим, хто ніколи не грав у лігах топ-5. А в "Аталанті" з таким вимогливим та впертим тренером як Джан П'єро Гасперіні ще важче. Тому вже те, що Руслан був помітним і змусив про себе говорити - велике досягнення.

Наскільки важливим гравцем він став для "Аталанти"?

- Конкуренти Руслана за місце в складі Алехандро Гомес, Луїс Муріель та Маріо Пашаліч видали свої найкращі сезони в кар'єрі. Дуван Сапата - другий найкращий. І в такій компанії українець не загубився. Він був помітний у найважливіших матчах, забиваючи або асистуючи проти "Ювентуса" (https://gazeta.ua/articles/sport/_malinovskij-zabiv-gol-uventusu/974135), "Інтера" та "Лаціо". Він став вельми важливим гравцем в тактичному плані. Коли виходить на заміну - своєю активністю розхитує втомлену оборону суперника. Коли виходить в "старті" - допомагає володіти м'ячем і пробиватися вперед під тиском.

Крім того, перед поточним сезоном на удари по воротах здалеку "Аталанта" не розраховувала взагалі. Восени Гасперіні навіть прохав Малиновського рідше пробивати по воротах з-за меж штрафного, не вірячи, що звідти можна часто забивати. Нині ж з Русланом та Муріелем такі удари стали грізною зброєю.

Чи сприйняв Малиновський філософію Гасперіні?

- Там головні два слова - інтенсивність та вертикаль. Гравцям його команди не можна вимикатися з гри і потрібно постійно шукати загострення, рух або паси вперед. В "Генку" Малиновський працював саме в такому стилі. Але все ж там і темп, і вимоги нижчі. Тут, попри безсумнівну якість, йому спочатку було важко пристосуватися, витримати. Руслан грав дуже повільно і глибоко в центрі поля, часто пасував поперек нього. З ним здавалося, що команда грає за тактичною схемою 1-3-5-2, а не 1-3-4-3.

Однак поступово він зрозумів філософію тренера, почав висуватися вперед, сміливіше йшов в обіграш, починав свій дриблінг ближче до воріт суперника. За матч він набирав багато різних ТТД - пасів, ударів, проходів. Нехай навіть точність не завжди вражала. А саме такого вимагає Гасперіні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ювентусу" треба позбутися залежності від Роналду

Чому навчився Малиновський в Італії?

- Перш за все, він додав у фізичній готовності. На початку сезону з "бельгійською" готовністю він ще значно відставав. Тому часто помилявся. Нині ж виглядає готовим абсолютно по-італійськи. Це вплинуло і на гру у відборі. Восени Малиновський часто не встигав з підкатами, пізно повертався в оборону, неправильно ставив корпус. Тому в першому колі отримав п'ять жовтих та одну червону картку. В другому колі у нього лише одна жовта, причому несправедлива, після чудового підкату. Він втрачає м'ячі та фолить вдвічі рідше.

Також я б знову хотів нагадати про наближення до штрафного. В "Генку" він був гравцем центру поля, завжди починав звідти і до штрафного майданчика майже не заходив. А тут починає ближче до воріт, а до штрафного без м'яча заходить частіше та ефективніше. Звідти він забив "Ювентусу", заробив пенальті проти "Інтера", "Мілана" та "Кальярі".

Йому варто і надалі залишатися в "Аталанті" чи йти далі?

- Ще в лютому я вважав, що йому слід йти. Пробитися за рахунок когось з "трьох тенорів" - Сапати, Гомеса та Ілічіча - здавалося нереальним, Гасперіні заявляв, що не полюбляє ротацію та заміни. Але потім Ілічіч потрапив в серйозну кризу, ігрову та особисту (https://gazeta.ua/articles/sport/_lider-atalanti-zastav-druzhinu-v-lizhku-z-inshim-cholovikom/977759), а сам Гасперіні визнав, що заміни чимало допомагають команді. Та й сам Руслан чимало довів йому. Тому не бачу причин йти з третьої команди країни. А якщо йти - то до команди такого ж калібру. Навіщо в 27-річному віці йти піднімати з руїн "Торино" або "Фіорентину" з руїн?

Чи буде наступний сезон успішнішим для Малиновського?

- Повинен. Навряд чи "Аталанта" збирається підсилюватися в атаці, Ілічічу та Гомесу далеко за 30. Сам Руслан адаптувався, зрозумів, що від нього вимагають. Преса та вболівальники ставляться до українця чудово. Краще, ніж тренер. А найголовніше - навіть в слабших матчах його команди, таких як п'ять останніх, він виглядав світлою плямою, не "вимикався". Це означає, що має характер. Тож очікую на прогрес і в ігрових хвилинах, і в голах з асистами.
Чи зможе стати невеликою "зіркою" серії "А" у майбутньому?

- Мої критерії зірковості вельми суворі. Я б навіть не назвав Дувана Сапату "зіркою", адже він провів лише два сезони на такому рівні. Тому поставлю питання інакше. Чи вдасться Малиновському видати 2-3 сезони на рівні одного з семи-десяти найкращих гравців ліги? Мені здається, що він здатний на це. Звісно, це залежить і від команди, і від тренера, і від багатьох інших чинників. Але я вважаю, що він має всі шанси залишитися в історії українського легіонерського корпусу одним з найкращих гравців півзахисту/атаки.

×