Донецька сім'я від початку Євро-2012 щодня безкоштовно приймає 6 іноземців

26-річні донеччани Надя і Максим Перепелиці, починаючи з 9 червня жодного дня не провели без іноземних гостей.

Максим шкодує, що житлоплощу дозволяє розмістити тільки шістьох "квартирантів". Гості від нього не поспішають їхати, і, повертаються до Перепелиці знову, якщо їдуть на інші матчі.

"Дуже багатьом довелося відмовити, - зітхає Максим Перепелиця, - Я запросив до себе всіх, хто першим відгукнувся на моє оголошення на сайті www.rooms4free.org.ua, а вже потім місця не було".

Максим з дружиною Надею і сином Данилом 3,5 роки живуть в орендованій квартирі на вулиці Щетиніна (в спальному мікрорайоні, віддаленому від центру Донецька), платять за неї 3200 гривень на місяць. Уболівальникам ЄВРО-2012 надають дві з 3 кімнат. В момент нашої зустрічі у них так само гостювала сестра Максима - Марина.

 

"Нам нудно без гостей", - каже Надя.

Перепелиці, окрім житла, охоче забезпечують іноземців всім, чим можуть - зустрічають на вокзалі та в аеропорту, влаштовують екскурсії, годують борщем з пампушками. Спілкуються з гостями англійською. Довіряють їм ключі від квартири.

"Я людина позитивна і від гостей чекаю тільки позитиву. От як ви ставитеся до життя, так і воно ставиться до вас", - пояснює Максим.

Саме подружжя Перепелиць ще не були за кордоном.

"У мене навіть закордонного паспорта немає, але я за те, щоб кордони стиралися, і люди один до одного по-людськи ставилися, - продовжує Максим. - У футболі я практично профан. Знаю тільки, що не можна руками бити по м'ячу, і що на полі 11 гравців. Але стало сумно, коли перед ЄВРО почув розмови на тему як би з іноземців здерти побільше грошей. Не сподобалося рішення господарів наших готелів підвищити ціну. Хочу, щоб українців вважали адекватними людьми. Хоча мою мотивацію навіть друзі не розуміють: "Як це - чужих людей прийняти без вигоди? ".

Довше за всіх у Перепелиць затримався 26-річний Владо зі столиці Болгарії Софії. Хлопець якраз недавно втратив роботу банківського аналітика в Сингапурі. Купив квитки на 2 матчі в Україні, прихопив з собою грошовий запас із 240 євро і махнув до Донецька. До України Владо подорожував автостопом.

 

"Коли їхав до Харкова на матч, мені Максим написав табличку "Харків" зі смайликом, і вивіз мене на дорогу", - розповідає Владо англійською. - У Сингапурі бачив багато зашорених і зациклених людей. Навіть не можу сказати, що мені не сподобалося тут. Життя в Україні просто прекрасне! "

"Вова (так його тут називають - авт.) у нас особлива людина - він любить весь світ. Сам робить ось такі стікери "infinite love" (нескінченна любов) і розклеює всюди", - Надя хвалить ровесника Владо, немов рідного сина.

"Ще у нас був італійський хлопець Армандо, - згадує Максим, - Ми з ним всю ніч грали на гітарі і пили абсент. Виявилося, його роблять у тому місті, де живе Армандо - в Турині, і навіть в сусідньому кварталі. Але спробував його Армандо тільки в Донецьку.

"І на наступний ранок Армандо говорив: "Мені здається, що горілка в мені скрізь", - сміється сестра Максима Марина.

"Добре сидимо", "бомж", "як справи", "молодець, умничка", "дуже добре", "я в говно", - я люблю вчити не тільки гарні слова! - Болгарин "Вова" перераховує російські слова, які засвоїв в Донецьку.

"Наші пакистанці теж з почуттям гумору, - розповідає Надя про своїх гостей з Пакистану. - Коли ми не могли запам'ятати їхні імена, казали: "Називайте нас перший, другий, третій, четвертий ".

 

"Омар отруївся шаурмою, ліг на диван і охає. Я питаю: "Ти не вмираєш, брат?", А він каже:" О ні, вам буде дуже дорого відправити моє тіло на батьківщину ". Омара на годину затримали в аеропорту - він приїхав неголений і його там прийняли за моджахеда. І ось вони виходять, а я зустрічаю з його портретом, на якому написав "Wanted". "Так це ти їм мене здав?" - запитав Омар.

"Уявіть собі, я була у від'їзді. Приїжджаю, чоловік на роботі, а у нас вдома сплять незнайомі люди з Пакистану. Я, звичайно, знала, що вони приїдуть, але соромилася, та й англійську знаю гірше Максима, - розповідає Надя. - А Максим сміється. Каже: "Тільки що - говори їм: "Закрий рот. Дзвони Максиму".

"А хлопці з Пакистану виявилися не менш сором'язливі, - розповідає Марина. - Ми з Надею і Омаром сиділи на кухні і вчили українські слова. А в цей час Максим з іншими пакистанцями дивився телевізор. Коли дійшли до слова" чудово ", Омар почервонів, заохкав. "Не потрібно, не кажіть це, мовчіть, зараз хлопці прибіжать подивитися, що тут відбувається!" Виявилося, "чудово" на їхній мові звучить схоже на "злягання".

 

23 червня, на матч Іспанія - Франція (який відбудеться в Донецьку) до Перепелиці приїжджають четверо гостей з Польщі. В цей день пакистанці відправляються додому. Запитую у Владо - коли він збирається в Софію.

"Це я вам скажу, - відповідає за гостя господар будинку, - У мене день народження 5 липня, і я Вову умовив затриматися як мінімум до цього дня".

×