"Російськомовні листівки так само наші. Ми поширюємо їх у містах, де люди можуть не зрозуміти або ще й у штики сприйняти українську. Наша мета - донести до людей інформацію. На жаль, дуже часто у східних та південних регіонах люди відмахуються від україномовного, вважаючи нас "злісними бандерівцями", які щось насаджують їм, східнякам. Ми хочемо вести з людьми діалог і пояснювати їм суть проблеми так, щоб вони чули і розуміли її. На сході ж з цим найбільше проблем, адже ці регіони здавна відомі "любов'ю до Росії". Однак дуже часто люди, почувши про рибалок чи про деталі експортної блокади, погоджуються з нами і починають цікавитися більше. Коли ми протестували проти мовного законопроекту на сході та півдні - так само поширювали російськомовні листівки. І люди чули, що той законопроект витягуватиме мільярди гривень з бюджету і аж ніяк не захищає права людей, а лише порушує. Люди нас чули!"
Така позиція багатьом видається дивною.
Люди, які "можуть не зрозуміти або ще й у штики сприйняти українську", навряд чи бойкотуватимуть російське
"Думка про те, що українська в Україні комусь незрозуміла - просто смішна, якщо мова не йде про Крим і Севастополь, та й то, про старші вікові групи, - коментує ситуацію у себе в блозі Василь Бабич. - І головне, для кампанії немає сенсу: люди, які "можуть не зрозуміти або ще й у штики сприйняти українську", навряд чи бойкотуватимуть російське. Та частина російськомовних, яка є більш-менш державницько-патріотичною, однозначно зрозуміла б сенс листівки українською, і їй це навіть було б приємно. А таким як я - україномовним українцям - воно виглядає взагалі маразматично-шизофрнічно - заклик до бойкоту російського... російською".
Це нагадує інші випадки, коли бажання залучити, або краще сказати - втягнути мало не силоміць якомога більше прихольників руйнує саму ідею. Чи не те саме відбулося в 1917-1921 роках, коли заграваючи до пробільшовистські й промосковські налаштованої спільноти державність України відсунули на другий план і врешті - просто здали?
2 
1
Коментарі
73