Там страшно

– Скажіть, я правильно йду до вок­залу? – запитую чоловіка років 40.

Зі Львова я відчалював десятки разів, але пробиратися на вокзал із заднього – доволі індус­тріаль­ного – боку довелося вдруге чи втретє. Пішохід радить іти за ним.

– О, Київ на останніх виборах за наших голосував, – каже, коли дізнається, що я від'їжджаю до столиці.

Дядько виявився директором підрядної будівельної фірми на зведенні "Арени Львів". Крім своєї свіжої поваги до столиці, він висловив базовану на власному досвіді впевненість, що якби до влади 2010-го не прийшли донецькі, не бачили б у Львові Євро-2012:

– Ясно, що Колесніков зразу всіх своїх навіз, але робити вміють. Ви не уявляєте, що тут за Юльки робилося! "Комфортбуду" працівників бракувало, понабирали напівциган із Карпат, вони на тому стадіоні й жили з матрацами. Раз варили їсти і ледь будматеріали не спалили ­займисті. Вирішили робити грубші колони, ніж запроектовано. Вага конструкцій від того зросла, це ж навіс над людьми – аварійно! Як ті донецькі тут матюкалися… ­Дивувалися, "как ми работаєм".

Показується вже двірець. Час прощатися, та супутнику ще важливо мене затримати:

– Але шо я хочу наголосити. Хоч вони і мають гроші, хоч і госпо­дарні, голосувати все одно треба за наших. Бо був я в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові – там страшно.

Пам'ятаю, що 2004-го в Донецьку головним доводом у політичній полеміці з нами було запитання: "А ты в шахте был?" Не думаю, що цей "удар" передба­чав якісь контраргументи і не знаю, чи змінився відтоді рівень дебатів. Але я поїздив торік узимку по області й побачив, що шахтарській інфраструктурі далеко до футбольної. Мабуть, донецькі керманичі скоро своїх земляків позбавлять згаданого аргументу. Шахт не стане.

×