"Запропонували двокімнатну, тоді трикімнатну квартиру. Сказала — мало"

 

— Восемь лет хожу в сельський совет с просьбой решить нашу жилищную проблему. Сдвигов никаких. Так все мои дети поженятся и разойдутся из дому. Или все тут умрем — от сырости, плесени, грибка. В доме нет воды, отопления. Зимой в комнатах 5–7 градусов тепла. Просила хотя бы дров привезти. Но мы никому не нужны, — говорить 42-річна Діна Акберова з села Крижанівка Лиманського району на Одещині.

Разом із шістьма дітьми — 14-річним Ренатом, 10-річною Ясаман, 7-річною Сабіною, 6-річною Ренатою, 4-річною Мар'ям та Емірою, 2 роки і 4 місяці, другий тиждень живуть у сесійній залі сільської ради. Жінка має ще старшу доньку від першого шлюбу 25-річну Юлію. Заміжня, мешкає окремо.

Діна не працює. Її чоловік Хаміль Джалаєв Агли Акберов — азербайджанець за національністю, був підприємцем. Продавав шаурму, овочі, фрукти. У жовтні 2014-го помер від інфаркту.

До Крижанівки родина переїхала 13 років тому. Продали дві квартири в Одесі, купили будинок у селі. З 2013-го стоять на квартирному обліку. В сільраді оселилися з вимогою негайно надати їм житло.

— 2004 року вирішили перебратися з дітьми ближче до моря. У Крижанівці купили стару хату із земельною ділянкою. Планували звести дім. Та агентство нерухомості неправильно оформило наші документи. Землю переписати на себе не змогли. Покійний чоловік сказав, доки з паперами не владнаємо — ніякого будівництва. З 2009-го зверталася в сільраду, щоб нам за законом виділили ділянку під будівництво. Вільної землі не було. Порадили стати на квартирну чергу. Забудовник запропонував двокімнатну, потім — трикімнатну квартиру площею 129 "квадратів". У грудні 2015 року покликали підписувати договір на право власності у трьох екземплярах. Казали, документи підпишуть у сільській раді та вручать мені. На тому все й зупинилося. Нашу квартиру комусь віддали. У сільраді стверджують, що документів не отримували. У забудовника свої версії — був не договір, а пропозиція. Мовляв, квартири ніхто не давав.

Добитися житла не можу. По допомогу звернулася до Самооборони. Прийшли з ними на сесію сільської ради. Мені знову відповіли, що я третя на квартирній черзі й мушу чекати. Сил більше немає. Наш будинок на 60 "квадратів", та жилої площі там — 14. Тулимося в одній кімнаті. Решта для життя не придатні. У сільраді багато місця, кімната світла й суха. Хлопці тричі на день привозять нам гарячу їжу з готельного комплексу. Митися їздимо додому по черзі — беру по дві-три дитини. Іншого виходу немає. Або нам дадуть житло, або ми звідси не підемо.

— Ми регулярно надавали родині матеріальну допомогу. Коли чоловік Діни Акберової помер, оплатили перевезення тіла для поховання в Азербайджан, робили документи. Цьогоріч виділили 25 тисяч гривень на заміну електропроводки в будинку, — говорить голова села Наталія Крупиця. — Тричі пропонували їй будинки в сусідньому селі Калинівка. Там вони в кращому стані й площа більша. Діна відмовилася. Вимагала квартиру. Звернулися до забудовника з проханням виділити житло. Запропонували двокімнатну, тоді трикімнатну квартиру. Сказала — мало. На цьому участь сільради в цій історії закінчилася. Бо ми не маємо муніципального житла.

У депутатській кімнаті запах котлет, сперте повітря. Діти стрибають і засмагають на пам'ятниках загиблим воїнам, що навпроти ради. Люди обурюються, а поліція не реагує. У будівлі є гаряча вода, їжу їм привозять самооборонівці у пластикових коробочках. Діну це влаштовує, — каже Наталія Григорівна.

Будинок Акберових розташований неподалік моря по вул. Морській, 42. Є 5 "соток" землі. Нещодавно Самооборона подарувала родині автомобіль.

— Діна могла продати участок, машину й купити нове житло. Не хоче. Це людина, яка ходить до косметолога, робить уколи ботокса. А в хаті бардак. Пропонували навести там лад силами комунального підприємства — навіть у будинок не пустила. Діти брудні, в школу не ходять, — каже мешканка села Світлана Марченко.

— Мы перекрестились, когда Дина с детьми ушла. Не смотрела за ними совсем. Целый день крики. Ночью ее нет дома, они плачут, — говорить сусідка Акберових. Імені просить не вказувати.

Доки сільрада заблокована, її працівники перебралися в Будинок культури.

— Робота ради фактично заблокована. Вивезти змогли кілька комп'ютерів і папок. Усіх потрібних документів забрати нам не дали. Через це не змогли сформувати списки та виплатити матеріальну допомогу до травневих свят, — каже Наталія Крупиця.

На території села працюють п'ять ринків

Крижанівка — передмістя Одеси, розташована вздовж узбережжя Чорного моря. Тут — майже 7 тис. жителів.

На території села функціонують п'ять найбільших ринків Одеси — зокрема "7 кілометр". Є ландшафтний заповідник місцевого значення "Лузанівський ліс". А також будинок культури, школа-ліцей, амбулаторія.

"Сотка" землі коштує близько $14 тис. Ділянка на 4 "сотки" з комунікаціями на березі моря обійдеться в $55 тис.

×