Закохані повісилися на смереці

 

5 січня в селі Нижня Яблунька Турківського району Львівської області поховали 16-річного Миколу Квича. Наступного дня прощалися з на рік старшою Наталією Ільницькою. Їхні тіла знайшли 3 січня у лісі. Хлопець та дівчина повісилися на дереві на одній мотузці.

Рік тому Микола запропонував Наталці зустрічатися. Відтоді вони майже не розлучалися. Хлопець був студентом другого курсу Турківського профліцею, здобував спеціальність водія-електрика.  Дівчина навчалася на кухаря-бармена. Микола жив у селі Нижня Яблунька, Наталка — у сусідньому селищі Бориня. Щодня після занять Микола біг до дівчини.

— Не міг без неї й дня прожити, — розповідає мати Миколи 41-річна Надія Квич. — На день народження подарував їй золотого ланцюжка, а вона йому — золоту "печатку".

Новий рік закохані зустрічали в дискобарі в Борині. Наталку запросив на танок незнайомець. Вона погодилася. Микола образився на дівчину. Закохані посварилися. Під кінець вечора розважалися в різних компаніях.

— Микола ревнував Наталю, — каже брат дівчини Богдан Ільницький, 20 років. — Через те й гиркалися. Та довго ніколи не гнівалися — посваряться, а за півгодини вже добрі. Обіймаються, цілуються. Коля постійно казав, що нову хату поставить.

— А Наталка хотіла близнят народити, — додає її сестра Марічка, 10 років.

Зранку 3 січня Квич зайшов до Ільницьких. Туди завітав і швагро Володимир, 30 років. Між Миколою та Наталкою виникла суперечка, та ніхто не втручався. Раптом хлопець схопив мобільний телефон дівчини й вибіг на вулицю. На подвір"ї Ільницьких узяв 8-метрову мотузку і побіг до лісу, що починається майже за будинком. Звідти Микола надіслав повідомлення Володимирові: "Я повішуся. Віддам чортові душу". Швагро з Наталкою та Марічкою побігли його рятувати. Побачили хлопця на 20-метровій смереці із зашморгом на шиї. На снігу був напис: "Я тебе люблю". Його зробив Микола.

Наталка хотіла близнят народити

— Злізай, — плакала Наталя. — Марічко, біжи за його мамою.

— Якшо побіжиш за матір"ю — я зіскочу! — закричав хлопець і стрибнув униз.

Від перелому хребта він одразу помер.

Володимир побіг кликати односельців, а Марічка подалася за ножем. Коли повернулися до лісу, поруч із Миколою висіла Наталка. Вона залізла на смереку і тричі обкрутила шию другим кінцем мотузки.

Могила Наталки поряд із Миколиною. Хрести закопали в землю. Хоронили без священика.

Останнім часом у хатині біля лісу мешкали лише Наталка з Марічкою. Їхній батько помер чотири роки тому, а мати — 49-річна Ольга Ільницька — на заробітках у Чехії. Місяць тому туди поїхав і син Богдан.

— Ми мусили їхати, — каже він. — Наша хата згоріла, то ми в чужу перебралися. А там стіни гниють.

Після смерті Наталі Ільницькі повернулися додому.

Від Борині до Малої Яблуньки 50 хв. ходу. Біля будинку Квичів тихо. На подвір"ї лежать дві зв"язані ялиці. Вхідні двері зачинені. Надія Квич повертається від Наталчиної сестри Світлани, 24 роки. Та зі сім"єю живе в Малій Яблуньці.

— Ой, Боже мій, тілько вона мене розуміє! — голосить жінка. — Учора снилося, ніби я кажу синові: "Наталка померла". А він мені: "Якщо вона померла, то й я не житиму". Наталя в білому була, а Микола — у чорному. Бо це він її підрік. Перший чортові душу віддав.

Жінка каже: у селі подейкують, ніби Наталка чекала дитину.

— Підійшла до мене директор школи і каже, шо Наталя завагітніла, а я не дала вженитися, — зітхає мати. — Та вона не була беременна. А якби й так сі стало, то шо я — ворог своїй дитині? Вони просто сі сварили. Наталя хтіла до мами на чехи їхати, а він просив, шоби вона сі коло нього лишила. Йому треба було рік довчитися.

Жінка розповідає, що після Нового року Микола сумував, відмовлявся від їжі. А 3 січня сказав, що їде в ліцей за стипендією. Хоча гроші отримав ще у грудні. Під обід його сестра Марія, 6 років, почала молитися та плакати.

— Вона шось відчувала, — веде далі Надія Квич. — Микола в той час вже виліз на смереку.

Хлопець постійно думав, де заробити гроші. Улітку продавав гриби та ягоди, узимку — ялинки.

— Усе по тих ялинках лазив, верхівки зрізав, а пні лишав, — говорить мати. — Може, йому така сосна попалася, де нечистий сидів? І він до моєї дитини вчепився. Колька вночі кричав: "Йди, вступисі від мене". Я не знала, шо він чорта відганяв. Я би його до сповіді повела.

×