51-річний Василь Литвин з Полтави залишився без даху над головою. Його будинок на вулиці Жовтневій, 40-А розвалив екскаватор ВАТ "Полтаватрансбуд". На території колишнього артучилища будівельники готують майданчик для двох багатоповерхівок.
— Після обіду я лежав на дивані, — бідкається Василь Литвин. — Хтось заглянув у вікно. Чую: "Нема нікого, вали". У спортивках вискочив на вулицю, кричав, сварився. Але хату все одно знесли.
Чоловік сидить під вишнею за перекошеним столом. Неподалік кілька занедбаних споруд артилерійського училища. Праворуч від входу на територію колишнього військового комплексу — будівельний котлован. Бульдозер рівняє майданчик під будівництво. За 200 м від нього руїни невеличкої хати.
Чоловік зводиться, притримує рукою спину і простягає стілець.
— Один стілець цілий залишився. Другий калічка, як і я, — розводить руками полтавець.
Литвин розповідає, що після армії служив на Байкалі. Там йому перебили хребет. Через травму отримав третю групу інвалідності. Повернувся до України. З 1989-го був командиром танкової частини Полтавського артучилища, потім старшиною роти. 11 років тому вийшов на пенсію. Отримує 550 грн.
— Цю хату нам з жінкою Лесею дали 1993 року як тимчасову, — веде далі Василь Миколайович. — Тут стіни з дерева і скловати, але була електрика й опалення. Ми жили й стояли на квартирній черзі училища.
Будинок Литвина значився за адресою вул. Жовтнева, 40А. Тут також розташований триповерховий гуртожиток артучилища, приміщення якого орендують приватні підприємці під офіси.
1996-го артучилище розформували, Литвин пішов на пенсію. Родина продовжувала жити в дерев"яній хаті й чекати на справжню квартиру. Проте Литвинів не поставили у квартирну чергу гарнізону. Два роки тому в їхній хаті відрізали світло, перестали опалювати. Узимку полопалися батареї.
Жінка втекла до матері в Решетилівку
— Тоді жінка з дітьми втекла до матері в Решетилівку, — зітхає Василь. — А я тут зостався.
Нині 45-річна Леся Литвин працює вантажником і токарем на підприємстві "Заготзерно" в райцентрі Решетилівка, що за 32 км від Полтави. Син Дмитро, 26 років, влаштувався охоронцем, 18-річна донька Олена цього літа стала студенткою. Василь навідувався до тещі. Коли було тепло, жив у будинку на вул. Жовтневій.
Чоловік дістає з пакета ксерокопію паспорта й показує прописку.
— А домова книга під завалами, — каже він. — Пробував дістати, але там скловата. Тіло пече й чухається.
Після пригоди Литвин поскаржився на "Полтаватрансбуд" до суду. Хоче, щоб будівельники дали йому квартиру. 18 серпня Октябрський райсуд Полтави розглянув його позов й заборонив проводити будівельні роботи. За два дні будівельники подали зустрічний позов. Суд скасував ухвалу. Мовляв, за адресою вул. Жовтнева, 40А розташований лише триповерховий гуртожиток, який не зносять.
У "Полтаватрансбуді" кажуть, що Василь Литвин не жив у знесеній хаті.
— Трьом сім"ям, які жили в бараках артучилища й потребували житла, ми дали квартири по вулиці Олександра Бідного в полтавському мікрорайоні Левада, — каже головний інженер "Полтаватрансбуду" Валерій Маляренко, 42 роки.
Маляренко додає, що перед знесенням будівельники надіслали запити до військової КЕЧі та житлового фонду Полтави. У черзі на отримання житла Литвин не стояв.
— Він прописаний при адмінспоруді, яка не має конкретної адреси. Така прописка не дає права на житло, — наголошує Маляренко. — Наші юристи довели це. Ми не надаватимемо йому житла. Зупиняти будівництво не будемо.
Багатоповерхівки зводять на території, що належить Полтавському технічному університету — правонаступнику артучилища та ділянці Служби безпеки України.
— Литвин хай судиться з університетом, — вважає Валерій Маляренко.
Від 15 серпня полтавець живе на руїнах і не втрачає надії відсудити житло. Ночує в напіврозваленому коридорі свого будинку.
3 
35413
Коментарі