Учительку та її сина вбили за 200 доларів

 

"Шкода, що ви вчора не приїхали. Мали би що сфотографувати, бо я тільки кров мамину зі стін позмивала", — зустрічає нас 27-річна Оксана.

Тепер вона найстарша в родині Мельничуків. Матір і брата поховали лише днями. Троє братів, які залишилися, садять на полі картоплю.

Олександру Мельничук, 53 роки, із села Ялинкувате, що у Сколівському районі на Львівщині, та її 21-річного сина Ростислава у власній хаті розстріляв з обріза односелець. Після двох пострілів 53-річний Михайло Безульчак став перезаряджати рушницю, бо знав, що десь у сусідній кімнаті є ще двоє молодших синів Олександри. Однак хлопці встигли вибігти з хати і покарати вбивцю.

Село Ялинкувате — за 8 км від гірськолижного курорту Славське. Дорога плутається між зеленими кудлатими горами. Серед цієї краси в останній вечір квітня і сталася трагедія. Аби потрапити до хати Мельничуків із шляху, слід пройти кілометр угору городами та полонинами. Дороги немає. На горбку стоїть маленька дерев"яна хатина. Стіни всередині полупані, а місцями й зовсім не потиньковані, видно голі дошки.

— Господи, ви б побачили як вона жила, — голосно плаче пані Марія. — Шестеро дітей, кожну копійчину для них. Збиралася зробити бодай якийсь ремонт. Поки діти були малі, то чоловік пив, а потім ще й зв"язався з тим придурком!

Поки діти були малі, то чоловік пив

Михайло Безульчак колись був товаришем Петра Мельничука, чоловіка Олександри. У 80-х Петро був директором школи у Ялинкуватому, а згодом — головою сільради в сусідній Волосянці. Постійно пиячив. У середині дев"яностих заприятелював з Михайлом Безульчаком. Разом бували в Москві на заробітках. Односельці розказують, що обидва захоплювалися магією. Їздили до чаклунів в Івано-Франківськ. На тому ґрунті нібито й посварилися.

Якось Безульчак позичив Мельничукові $200. Але два роки тому Петро помер у Москві, так і не віддавши боргу. Люди в Ялинкуватому подейкували, що то Безульчак його вбив. Поховали колишнього директора школи десь у російській столиці.

Повернувшись до рідного села, Безульчак кілька разів приходив зі зброєю до Мельничуків і вимагав ті 200 заборгованих Петром доларів. Олександра звернулася до міліції по захист. Безульчак навіть розписку написав, що не підходитиме до хати Мельничуків.

Напередодні трагедії Олександрі наснилося, що покійна мати тягне її до ями. "Скоро вмиратиму," — сказала вона того дня дітям. Усі лише посміялися.

— Була десь десята година вечора, Ростик виходив покурити, — згадує 33-річний племінник покійної Микола Мичко, який живе неподалік і прибіг на місце події майже відразу. — Коли він був у сінях, Безульчак вибив стволом обріза вікно вхідних дверей і вистрелив впритул у ліве плече. Хлопець сповз по стіні. Через кілька секунд троє молодших синів з іншої кімнати почули зойк матері й другий постріл.

— Дробинки влучили мамі в ліве око. Її обличчя було як решето. Лише з мозку витягли п"ять дробинок. Шансів ніяких, — каже дочка Оксана. — Розійшлися дробинки і в тілі Ростика. Одна перебила артерію, інша потрапила в серце, — Оксані важко говорити, її душать сльози.

Коли Безульчак навідався до помешкання Мельничуків, на ньому була чорна маска. Відійшовши на кілька метрів від трупів, він витяг із кишені набої і почав перезаряджати рушницю. 19-річний Петро, 17-річний Василь та 15-річний Володимир не розгубилися. Вони вимкнули світло і повискакували з бокових вікон.

Ніч була така темна, що Безульчак запанікував і почав тікати. Одному з хлопців вдалося кинути у вбивцю каменем і вибити з рук рушницю. У темряві важко було зрозуміти, хто від кого тікав: убивця і налякані хлопці бігли в одному напрямку. У Безульчака був ніж, однак синам Олександри вдалося повалити його на землю. Хлопці навпомацки надибали якусь мотузку і зв"язали злочинця. Відволокли його до світла. Зняли маску і лише тоді побачили його обличчя. Убивця мав важку черепну травму.

Про нього односельці розповідають як про дивака

На постріли і вовтузню позбігалися з десяток сусідів. Хтось зателефонував із мобільного до друзів Ростика, які були на танцях у місцевому клубі. Хлопці та дівчата знесли з гори до дороги спершу Ростика, а потім Олександру та Безульчака.

"Швидка" примчала зі Сколого за 40 хвилин. Але мати вже була холодна. Ростика поклали в машину, приладнали крапельницю, намагалися зупинити кров. Менш ніж за півгодини його серце зупинилося. Оскільки "швидка" була лише одна, тіло хлопця забрали, а на його місце поклали вбивцю. Той важко хрипів, відхаркуючи кров"ю. Проте і йому крапельниця не допомогла. Дорогою до лікарні Безульчак помер.

Про нього односельці розповідають як про дивака. Читав релігійну й окультну літературу. Дуже хотів бути дяком, але місцевий священик побоявся його тримати при церкві. Тоді Безульчак зненавидів греко-католиків. Почав їздити лише в римо-католицькі храми. Строго дотримувався постів. Селяни згадують, що чоловік постійно чіплявся до людей, багато говорив про магію та малозрозумілу енергію. Розмовляти з ним було моторошно. Напередодні трагедії селяни чули, як, проїжджаючи повз сільський цвинтар, він сказав: "О, скільки трупів. Цієї ночі буде ще більше!". Кажуть, що на місці злочину міліціонери знайшли список із десятка селян, яких Безульчак нібито хотів застрелити.

На дошці оголошень сільської школи досі можна побачити прізвище загиблої: "Мельничук О.В. — чергує в четвер". Олександра Василівна близько тридцяти років пропрацювала вчителькою. Спершу російської, а потім зарубіжної літератури.

Дробинки влучили мамі в ліве око

— Вона вчила й мене, — каже 29-річна вчителька української мови Оксана Пилипів. — Якщо чесно, то я її не дуже любила. Вона була якоюсь гордою, строгою.

Тепер зарубіжну літературу в школі викладатиме Наталка Мельничук — дочка Олександри.

Найбільше родичі Мельничуків переживають за долю синів Олександри Василівни. Бояться, щоб вони не потрапили під суд — через Безульчака. Середній Василь мріє про військовий інститут, а із судимістю туди годі потрапити.

На похорон збирали гроші з усього села. Та ще керівники пансіонатів Славського допомогли.

Похорон матері та сина Мельничуків відбувала 63-річна сестра Олександри Марія. Зібралося все село. А до Безульчака майже ніхто не прийшов. Лише молодший брат Василь та племінниця Галя. Священик місцевої греко-католицької церкви не дав на похорон церковної атрибутики. Відспівували Безульчака лише на власному подвір"ї.

×