"Наше село знищують, — обурюється 37-річна Тетяна Петренко з села Верхівня Ружинського району Житомирщини. — Геноцид, як у 1930-х. Ще кілька вибухів — і хати нас поховають живцем".
У середині ХХ ст. за селом працював кар"єр. З ями розміром 150 на 200 метрів люди добували каміння для власних потреб. Згодом про це місце забули, урочище заповнила вода. На колишній каменоломні селяни відпочивали.
2008 року товариство "Верхівнянський гранітний кар"єр" відновило роботу каменярні. У квітні викачали воду, 3 вересня пролунав перший вибух. Небо над селом затягло жовтими хмарами пилюки, по хатах пішли тріщини. Селяни вимагають зупинити видобуток.
— Колись наш кар"єр був для сільських та районних потреб, — веде далі Тетяна Петренко. Вона очолює ініціативну групу. Живе з чоловіком Володимиром, сином Віталієм та матір"ю Ольгою Дмитрівною. — Ні про яку промислову зону не йшлося. А тепер там — як на Марсі.
Хату Петренки звели торік. Після вибуху вона тріснула.
До будинку заходять дві літні жінки. Хапаються за голови, коли чують про вибухи.
— У мене навіть піч гойдалася, — згадує Олена Волинець, 71 рік. — Я боялася, що провалюся під землю.
— Каміння з кар"єру розліталося по людських городах, худоба попадала на землю, у хатах повилітали шибки, — перебиває її 60-річна Галина Долбіна. — Охоронці бігали, кричали, щоб усі ховалися.
Працівники каменярні сказали, що заклали 10 т вибухівки. У радіусі 2,5 км від кар"єру постраждали будинки. Тріснула школа, зведена 1909 року. У літніх верхівнянців підскочив тиск, почало боліти серце. Фон радіації становить 42 мікрорентгени на годину. Норма — 12.
— Постійно торохтять "дробілки", пищать машини, — скаржиться Долбіна. — У тих, хто живе ближче, голови не перестають боліти.
Каміння розліталося по людських городах, худоба попадала на землю
Селяни поскаржилися сільському голові. 6 вересня провели сходку села. Виміряли відстань від кар"єру до краю населеного пункту. Вона становить майже 200 м, а має бути щонайменше 1,5 км. Склали протокол про закриття каменярні, однак та продовжувала працювати. 10 листопада пролунав другий вибух. Майже 70 верхівнянців пішли до кар"єру. Охоронці утворили живий ланцюг. Наступали на людей.
— Ми падали на землю, вони відлупцювали Юрія Кушима, — каже Тетяна Петренко.
— За цим безобразієм спостерігало районне керівництво, але нічого не робило! — вигукує Волинець. — Міліція і "швидка" приїхали через п"ять годин.
Тетяна Петренко має юридичну освіту. Перевіряла документи, за якими працює каменярня.
— Сумніваюся в законності товариства "Верхівнянський гранітний кар"єр", який опікується нашим кар"єром, — каже вона. — Невідомо, скільки землі їм віддали в оренду. Документи містять різні дані. Якимсь чином їм віддали дорогу, що з"єднує Верхівню із селом Бистріївка та пасовиськом. Зараз цією дорогою проблематично пересуватися. Охоронці усіх розвертають. Ніде пастися 150 коровам, бо на пасовисько висипають відходи виробництва.
Селяни написали скарги до міліції, органів влади. Підписи поставили 300 із 700 жителів села. Отримали відповідь із Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель. Та встановила порушення земельного законодавства, вимагає розірвати договір оренди ділянок між райдержадміністрацією та товариством "Верхівнянський гранітний кар"єр". У двомісячний термін зобов"язала відшкодувати збитки селянам.
Під"їжджаємо до кар"єру. Чути грюкіт техніки. На дорозі лежать брили граніту з написаними літерами "ВЗ".
— Це відвід землі, — припускає Тетяна Петренко. — Кладуть ці камені де заманеться. Зараз ложать все ближче до села. Якщо так триватиме, нашого села взагалі не стане.
— Раніше сюди приїздили відпочивати геть із Києва, — каже Володимир Петренко, 42 роки. — У селі є пам"ятка історії, архітектури і мистецтва — Верхівнянська садиба. Тут жив письменник Оноре де Бальзак. А зараз тут видобувають найщільніший і найдорожчий граніт. Його марка — 12. Влада це підтримує.
Петренки зізнаються, що їм не раз погрожували.
— Я проти вибухів, які шкодять людям, — каже сільський голова Анатолій Гуменюк. — Але за роботу підприємства. Це ж нові робочі місця, надходження коштів до бюджету. Обурюється на кар"єр невелика кількість людей, які вирішили його закрити будь-яким шляхом. Я не бачив тих тріщин до і після вибуху. Це неправдиві покази.
Заступник директора товариства "Верхівнянський гранітний кар"єр" Максим Павленко не вбачає загрози в роботі каменярні.
— Ми працюємо, у нас є всі документи, — каже він. — До тріщин у будинках ми не причетні. Сутичок охоронців із селянами не було. То було оточення вибухонебезпечної зони.
11 
1
Коментарі