У Наталії Дерев'янко відбирають п'ятьох дітей

 

— Діти — весь мій світ. Якщо їх відберуть, мені ні для чого жити, — каже 46-річна Наталія Дерев'янко із села Дмитрове Знам'янського району на Кіровоградщині. Районні соціальні служби хочуть відібрати її дітей: 8-річного Артема, 12-річного Олексія, 15-річну Тетяну, 18-річну Яну й Ольгу, 20 років.

Наталія — педагог за ­фахом, але не працює. П'ятьох дітей виховує сама. Чоловік покинув її сім років тому, не допомагає. Із родиною мешкає ще її матір — 74-річна Анна Іванівна. Усі живуть в орендованому будинку на одну кімнату, сплять на двох ліжках.

— Проблеми началися два роки назад, коли я забрала із спецінтернату найстаршу Олю, — розповідає Наталія Дерев'янко. — У неї — умственна відсталість. Хочу, щоб біля мене жила. Тепер у соцслужбі кажуть, що всіх дітей заберуть, бо Олічка для них опасна. Неправда. Вона спокойна, хороша. Може цілий день сидіти на одному місці, шкоди не робить.

Самій важко. Але стараюся і дітей глядіти, і господарку. Тримаю корову, козу, город. У сільраду зверталася, аби чимось допомогли. Кажуть, таких сімей багато.

Наталію підтримує найстарший син, 21-річний Олег. Він живе окремо. Одружений, має 8-місячну доньку.

— Мама хазяйнує, як може, — розповідає Олег. — Грошей на все не хватає. Получає на дітей перші півроку по 11 тисяч гривень, наступні — по 7. Нам не об'ясняють, чого так. Я роблю євроремонти. Підтримую її, як можу. Хочу їхати в Польщу, чекаю візу. Мати оформляє опікунство над сестрою. А потім шукатиме їй нормальний інтернат. У ту психлікарню, де раньше вона була, не віддаватимемо. Мама хоче добудувати ще кімнату, аби було просторніше.

Родина перебуває на обліку соціальних служб як неблагонадійна із 2006 року.

— Дітей тоді було четверо, але всі недоглянуті, — говорить Людмила Коваленко із сільради. — Ходили вздовж траси, знаходили їх серед ночі. Років два тому Артемко мало не втопився в болоті за селом. У хаті — антисанітарія. Тоді дали батькам шанс, обіцяли виправитися. 2016-го знову підняли питання про позбавлення батьківства. Торік воно стало остаточне. Наталія — хороша матір, але в неї немає порядку. Холодильник пустий, у хаті безлад. А вона романи цілими днями читає. сто разів говорили: прибери, наведи лад.

Наталія раніше мала дім. Продала, бо не влаштовували сусіди. Із того часу житло орендує.

— У них була гарна хата з цегли. Але щось із сусідами не поладили, переїхали. Це вже їхній четвертий будинок. Там є веранда, кухня, коридор і одна кімнатка, — розповідає місцева мешканка, імені просить не вказувати. — Чоловік від Наташі втік, бо неряха. Люди з села її попервах захищали, хотіли помогти. Потом плюнули. Бо Наталка до роботи не рветься, чекає наймитів.

У Службі у справах дітей кажуть, що антисанітарія в домі — не основна проб­лема. Від молодших дітей треба забрати сестру із психічними відхиленнями.

— Дівчина не така спокійна, як розповідає її матір, — каже начальник служби у справах дітей Юлія Гундаренко, 34 роки. — Любить чоловіків. Кидається на них, як бачить. Пропонували Наталії повернути старшу доньку в інтернат і навести лад у будинку. Відмовилася.

×