22-річний Андріан Поперечний помер о п"ятій вечора 10 лютого. Хлопець служив в окремому батальйоні військової служби правопорядку Збройних сил України, що на столичній вулиці Січневого Повстання.
— У три години я з ним розмовляла, — плаче 44-річна мати Олена. — Він казав, що в нього все добре, сміявся, жартував. Приліг, бо в неділю їм можна трохи відпочити.
Про смерть Поперечним повідомили о 23.30 сільський голова і двоє військових.
— Ми ще не спали, як у двері постукали, — згадує батько Микола Поперечний, 46 років. — Сказали, що син помер на шикуванні від серцевого нападу. Я не вірив, бо він ніколи не скаржився на серце.
Чоловік наполіг, щоб розтин тіла не проводили без нього. Поїхав до Києва з незалежним експертом.
— Сина вдарили у груди, — каже Микола Васильович. — Від удару розірвалася аорта. У нього був синець на лівому вусі та лівій руці.
Поперечні живуть у селі Джурин Шаргородського району Вінницької області. Микола Васильович — майор у відставці. До пенсії працював пожежним, має посвідчення ліквідатора Чорнобильської аварії. Олена Іванівна — кухар. Подружжя виховує 20-річну доньку Тамілу — третьокурсницю Вінницького аграрного університету.
Андріан торік закінчив університет. Хотів працювати в міліції, подався на службу до армії.
— Просили, щоб служив у Вінниці, а він захотів у Київ, — згадує мати.— Казав, що у Вінниці — то не служба. Та й дівчину у столиці мав, зустрічатися з нею почав недавно.
Призвали Андріана восени. На труднощі він не скаржився. Завжди говорив, що все добре.
Після посвяти в "черепи" брата вже ніхто не чіпатиме
— Однак синові в ту армію постійно треба були якісь гроші, — обурюється мати. — То 100 гривень, то 200. Минулого місяця подзвонив, щоб передали на нові чоботи. Ми повозмущалися трохи, але переслали.
— Брат подзвонив до мене два тижні тому, — додає Таміла. — Просив вислати 300 гривень. Сказав, що поламав принтер. Я не повірила. Передзвонила до знайомого, який теж там служить і дружить з Андріаном. Він пояснив, що брата посвячуватимуть зі "слона" в "черепи". Це якісь армійські ранги: "дух"—"слон"—"череп". "Духом" Андріан не був, бо вже після університету. Знайомий сказав, що після посвяти в "черепи" брата вже ніхто не чіпатиме.
У груди Поперечного вдарив 20-річний однополчанин Михайло Шабан.
— Офіцер, з яким я говорив, каже, що це сталося на шикуванні, — розповідає Микола Васильович. — Мовляв, той Міша легенько стукнув сина у груди. Я не вірю, бо удар мав бути достатньо сильним. Хочу, щоб його наказали.
Проти Михайла Шабана порушили кримінальну справу і закрили на гауптвахті. Солдати про бійку розповідати не хочуть.
12 лютого Андріана поховали. На похорон приїхали два автобуси солдат, духовий оркестр, прийшли односельці. Дорогу від дому до кладовища встелили червоними гвоздиками. Принесли понад 150 вінків.
— Він дуже хорошим хлопцем був, — каже про небіжчика сільський голова Сергій Гончарук. — У громадському транспорті поступався місцем стареньким, з усіма завжди поздоровається, запитає, як справи. Батькам по господарству допомагав, у школі добре вчився.
Торік в армії загинув 81 солдат
Андріан Поперечний — перший солдат, який цього року загинув у Збройних силах України від нестатутних стосунків.
Торік 19 грудня у військовій частині N1183 міста Лозова Харківської області пішов із життя 18-річний Юрій Сташенко. Його ударом кулака вбив однополчанин Віктор Іванченко. У хлопця стався крововилив до сонячного сплетіння.
У листопаді 2006-го в учбовому центрі "Десна" сержанти Юрій Лук"яненко та Дмитро Пух забили до смерті рядового Олександра Рибку. Хлопець помер від внутрішньої кровотечі та через розрив тонкої кишки й печінки. Пух отримав 7, Лук"яненко — п"ять років тюрми.
Позаторік у серпні в частині А-0312, що в селищі Селещина Машівського району на Полтавщині, майор Микола Вєнніков застрелив 18-річного Руслана Пащенка. Майора засудили на 13 років.
2007-го в армії загинув 81 солдат. Більшість у позаслужбовий час — в аваріях, від нещасних випадків. Третина пішла з життя під час відпусток.
3 
35413
Коментарі
3