"Сьогодні за хабарі ще торгуємо, а що буде завтра?"

 

Жителі мегаполіса дедалі рідше дозволяють собі якісні овочі. Їх просто не можуть купити. Людей із сіл, котрі продають городину з асфальту, ганяє міліція. А посередники на ринках завищують ціни. Не легше і селянам. Пробитися на міські торговельні майданчики не можуть, а перекупники скуповують у них овочі за копійки.

Залагодити ситуацію мала б система весняно-осінньої торгівлі, яку взялися організувати районні адміністрації Києва. Ідея нібито непогана: влада бюджетним коштом облаштовує павільйони, у яких продають городину селяни. Та оскільки місць охочим не вистачало, влада почала брати за це гроші. Спочатку до селян підходили діловиті чоловіки та пропонували: "Заплатіть пристойну суму "в кишеню", а тоді вам дозволять внести символічну плату до каси". Згодом виготовлені державним коштом павільйони передали в оренду приватній фірмі. Кажуть, найактивніше така схема працює у Голосіївському районі столиці. А її автором є голова місцевої райдержадміністрації Олександр Незнал.

Намагаємося перевірити версії. Ідемо до Деміївського ринку в Києві. У вихідний тут жвава торгівля. Пояснюємо продавцям наше завдання.

— Ви журналіст і будете писати, як нас обкрадають? Правильно! Ми вам все розкажемо. Аби "відбити" суму, яку від нас вимагають, тут не огірками, а зброєю треба торгувати, — говорять продавці. Однак бачать диктофон, і завзяття пригасає. Називатися відмовляються. Просять прийти завтра, обіцяють організувати зустріч із керівником ініціативної групи.

Приходимо наступного дня. Торговці підводять до свого керівника. Той теж просить не писати його імені:

— Зрозумійте правильно. Сьогодні за хабарі ще торгуємо, а що буде завтра, як усе розкажемо? Поїдемо додому?

Вирішуємо змінити тактику. Використовуємо метод маски. Колега купує в супермаркеті картоплю й огірки і вдає селянина:

— У мене по мішку одного й другого. Завтра ще підвезу. Підкажіть, де можна стати і кому платити.

— Якщо два мішки, то стань біля переходу. Даш міліціонеру двадцятку і продаси. А якщо заплатиш за місце тут, то ця торгівля тобі не окупиться, — каже продавщиця Олена, яка розкладає ящики із кабачками, перцем, помідорами. — Ми тут до осені думаємо торгувати, то нам є смисл платити.

— Щоб тут місяць торгувати, треба заплатити 3 тисячі гривень, — каже інший, називається Ігорем. — Дорого, але якщо багато продаєш, то й собі заробиш. Із малими партіями сюди нема чого пхатися.

— А кому платити? — допитуємося.

— Спочатку треба "вступні" дати, — пояснює Ігор. — Є одна людина від Школьної. З тим чоловіком можна домовитися, він вирішує всі питання. Домовишся, тобі дадуть місце, і аж тоді будеш платити оренду.

Продавці говорять, на початку весни оголошення про оренду формально безкоштовних торговельних павільйонів від приватного підприємця Школьної були в інтернеті. Потім їх зняли. Школьна — родичка голови Голосіївської РДА Олександра Незнала. Виявили цікаву схему надприбуткового бізнесу: чиновник вкладає у справу державні кошти, а взамін отримує приватний прибуток. Через це втрачають і селяни, і городяни. Одні не можуть продати овочі, другі — купити їх за доступною ціною.

Посадовці, які відповідають за весняно-осінню торгівлю, зокрема керівники Голосіївської райдержадміністрації, відмовилися бодай щось пояснювати.

×