22-річний Юрій Щербань із села Зарванці під Вінницею повісився увечері 27 квітня. Його знайшли на яблуні край городу наступного дня.
— На Великдень син відпочивав у кафе, — згадує 41-річна Ольга Щербань, яка працює продавщицею у вінницькому універмазі. — Прийшов пізно, а я давай сваритися. Було десь 10 часов вечора. А він: "Ой, мамо, шо ти начинаєш". На вулиці його чекав друг, мали знову в кафе йти. Юра каже: "Я нікуди не піду. Мама не пускає". Той пішов.
Щербань вийшов надвір. Мати думала, що курити. За 20 хв. вийшла услід, обійшла будинок, оглянула хліви. Зателефонувала на мобільний — абонент був поза зоною. Попросила меншого сина 20-річного Андрія заглянути до кафе. Юрія там не було.
— Уранці побачила відкриту хвіртку на город, — плаче Ольга Андріївна. — Тут якраз сусідка Наталя в двері постукала. "На городі твій Юра п"яний". Я туди, а він такий, полусидить. Ноги вперед. Андрій за сокиру й розрубав ремінь, на якому той висів.
Поховали хлопця 30 квітня на новому сільському кладовищі. Попрощатися з ним прийшли близько тисячі людей.
1 травня Юрієві мало виповнитися 23 роки. Він заочно навчався у столичній Академії внутрішніх справ. Працював помічником чергового вінницького Староміського відділу міліції. 38-річний начальник Юрій Дубецький не мав претензій до Щербаня, однак той двічі подавав рапорт на звільнення.
— Хотів знайти щось краще, — пояснює Дубецький. — За два дні до смерті написав рапорт за власним бажанням. У його батька свій бізнес, має пилораму. Може, до нього хтів.
Друзі називають Щербаня товариським, спокійним. В армії він розміновував вибухівку, за що отримав статус учасника бойових дій.
— В армії любили чухнути десь до дівчат, — згадує товариш по службі Василь Цюркановський, 24 роки. — Юра умів пошуткувати, але трохи ображався, коли з нього жартували.
— Зарплату віддавав мені, — згадує матір. — З останньої лише телефонну карточку за 50 гривень собі купив. Каже: це мені на день народження.
Юрій Щербань зустрічався з 16-річною односельчанкою Оленою Ващук. Похорон коханого дівчина знімала на мобільний.
— З того дня стала нервовою, — розказує 19-річна Таїсія Ващук, сестра Олени. — Постійно мняла шарфік, у якому до Юри на похорон ходила. Я його забрала. А вона кричить: "Чо ти трогаєш, не твоє. Нема чо лізти!". Так страшно подивилася.
Зранку 3 травня Олена смажила грінки на день народження братової.
— Каже: "Поїсте, бо я вже йду", — веде далі Таїсія. — Хто ж знав, куди вона йде. Брат Вадім бачив, як стояла губи красила, у шкафі шось шукала.
Того дня Олена повісилася на шалику, в якому була на похороні коханого. Її знайшли на горищі будинку за два дні. Поряд — записка. "Прости мене, мамо, дурну. Юра кличе мене до себе", — написала дівчина.
Після 9 класу Олена навчалася на кухаря у вінницькому училищі. Рідні згадують, що могла заночувати в подружки, вимкнути телефон.
— Альона казала подругам, що після смерті Юри пробувала вішатися, — згадує Таїсія. — Та в неї не виходило. Жовта лєнта порвалася. Мені снилася гнила риба й що біля подвір"я машина розбилася. А ще — наче Альона в білій простині замотана. Я про це сказала мамі. Тоді вона полізла на горище.
Юрій розповідав Олені про свої наміри. На Великдень казав, що від нього вагітна односельчанка Олена. Хлопець запевняв, що не кохає її, не хоче одружуватися. Однак та дівчина погрожувала розповісти про все батькам Щербаня.
— Я казала Альоні: нашо він тобі нада? — зітхає Таїсія. — Сьогодні він з тобою, завтра з другою-третьою. А сестра дуже його любила. Як Ромео і Джульєтта. Юра повісився, а батьки йому забули колєчко з воску покласти в труну. Він їм приснився. "Як ви мені кольцо будете передавати?" — питав уві сні. Альона казала мені: "Побачиш, я в 17 років замуж вийду". Ніколи не думала, що її така свадьба буде.
6 травня, на день Святого Юрія, Олену Ващук поховали неподалік од коханого.
8 
35413
Коментарі
4