У селищі Великий Любінь Городоцького району на Львівщині незаконно розширюють кладовище. Подекуди відстань від могил до людських хат менше 30 м. Через це санстанція заборонила будувати в селищі водонапірну вежу. Вода з колодязів не придатна для вживання. Має підвищений вміст аміаку.
— Ще 2009-го прийняли постанову про заборону поховань на цьому цвинтарі. А покійників і досі везуть — і місцеві, і з довколишніх сіл, Львова. Могили вже під хатами в людей. Коли там починають палити штучні квіти та вінки, шибки чорніють від гару, — розповідає 44-річна Ірина Олексик. Її подвір'я межує з кладовищем.
Великий Любінь — за 16 км від райцентру і за 22 км від Львова. Тут близько 4,5 тис. жителів. Є сільрада, будинок культури, три церкви.
— Під вікнами — хрести, а в домі — червона вода. У ній навіть ноги не можна помити. З відрами ходимо до людей, які живуть подалі від цвинтаря, — каже місцевий Михайло Пісько, 35 років. — Поховання в нас — кожного тижня, а буває, й щодня. На кожен похорон виїжджав наряд поліції. Фіксували порушення. Зараз на виклики не реагують, звернень не реєструють.
— Раніше воду давав місцевий спиртозавод. Потім його закрили, воду перекрили. Люди просили, щоб сільський голова дав дозвіл на будівництво водонапірної вежі. Приїхав із санстанцією. Все обміряли, порахували, вежу зводити заборонили. Бо кладовище надто близько. Санітарна зона має бути не менше 500 метрів, за нормами, — додає Ірина Михайлівна. — Воду з колодязів пити неможливо. Аналізи показали, що в ній зависокий рівень аміаку. У свердловинах вода чистіша, бо глибші.
За межами Великого Любіня сільська рада виділила 6 га землі під нове кладовище.
— Пояснюють, там поки не ховають, бо не проклали дорогу. А до нашого кладбища хіба була? Люди самі вапняком висипали, — обурюється Ірина Олексик.
У селищній раді кажуть, що працюють над проектом водопостачання прилеглих до цвинтаря територій.
— Частину водопроводу вже зробили. Залишається прокласти ще 450 метрів. Проблема виникла, бо люди зводили будинки з порушенням санітарної зони. Попередня влада незаконно давала земельні ділянки. Площа того кладовища затверджена ще генеральним планом села за 1974 рік, — говорить селищний голова Йосиф Фабрига. — Зараз ми не видаємо дозволів на поховання. Їх здійснюють релігійні громади. Заборонити їм повинні правоохоронні органи. Новий цвинтар не відкриваємо, бо його план мають погодити в районній службі Держгеокадастру. Такі питання не рік і не два вирішуються.
Люди через суд домагаються заборони поховань на старому кладовищі.
— Селищна рада вперто не заводить журналу обліку захоронень та видачі відповідних дозволів. Хоча зобов'язані, — каже представник громади села в суді 55-річний Олександр Правосудько.
1 
1
Коментарі