Увечері 20 травня Ірина Шамрай, 26 років, прийшла з донькою 5-річною Анастасією у місцевий парк у селищі Іршанськ Володарськ-Волинського району на Житомирщині. Зустрілася з однокласницею 26-річною Юлією Новак та її сестрою Іриною Седляр, 27 років. Коли розмовляли на лавці, на них напав незнайомий з ножем.
— Подошел пьяный мужчина. Предлагал выпить. Сказали: нет, спасибо. Попросили отойти. Мужчина начал орать, материться. За нас заступился парень, который проходил мимо. Сначала пытался утихомирить его словесно, потом ударил. Мужчина некоторое время посидел молча и ушел, — згадує Ірина Шамрай. — Через 10 хвилин повернувся з ножем. Ми кинулися в різні сторони. Я була на високих каблуках. Хотіла зняти, але впала на землю. Чоловік на мене наскочив і почав різати по ногах. Усе відбувалося на очах моєї дочки Насті. Вона кричала: маму вбивають! Та нікого поряд не було. Іра намагалася його відштовхнути. Той різко повернувся і вдарив її ножем у живіт, хлинула кров. Нападник утік.
— Ми подзвонили у "швидку", але диспетчер сказала, що одна машина зламана, інша — на виклику. До райцентру — 35 кілометрів, — продовжує. — Друг погодився відвезти легковушкою. Дорогою Іра прощалася, казала, що помирає. Юля обнімала її і плакала.
Ірина Седляр померла на операційному столі.
— Врятувати її було неможливо. Привезли у стані агонії з великою крововтратою, — розповідає 65-річний Анатолій Кліванський, головний лікар Володарськ-Волинської лікарні.
Жінку поховали 25 травня.
Нападник 55-річний Павло Колесник із Володарська-Волинського. Чоловіка затримали за шість днів.
— Він переховувася в будинку матері під Києвом. Для конспірації побрив голову та вуса, — розповідає Костянтин Собко, 40 років, з Володарськ-Волинського районного відділу. — Свою вину визнає. Каже, був п'яний. Куди подів ножа, не пам'ятає.
20 років їздив по заробітках.
— За Колесника складно щось сказати, бо майже тут не жив. Його дружина на місцевому ринку працює продавцем, — говорить 41-річний Анатолій Рак, селищний голова Іршанська.
Ірина Седляр працювала у відділі охорони на місцевому гірничо-збагачувальному комбінаті. Півроку тому вийшла заміж за Олександра. Два місяці він служить в АТО. Приїхав на похорон.
— Як подумаю за Іру, сльози душать. Лишилася жизні із-за якогось урода, — каже колега Ольга. — Навіть діток з чоловіком не встигли нажити.
Ірина Шамрай має на лівій нозі п'ять глибоких ран. Дві — колоті, три — порізи.
— Гояться добре, але нога сильно болить. На роботу ходжу з паличкою, — каже. — Дочку треба вести до психолога, бо після побаченого погано спить, боїться лишатися одна. Іра врятувала мене.
Ірина Шамрай незаміжня, дочку виховує сама.
2 
1
Коментарі