"Мєнти здали наших солдатів терористам"

5

— Ти подивися, що написано: "Почекай два дні, а потом я тобі скажу, що робити й до кого звертатися". Та хоч убий мене, а брат ніколи такого не написав би, — хмельничанин 34-річний Юрій Хомяк показує СМС-повідомлення, що отримав із мобільного брата Віктора. Його із чотирма військовими 3 червня захопили в полон терористи. Солдати із Хмельницького зонального відділу військової служби їхали до міста Артемівськ Донецької області на підкріплення.

11 червня біля приміщення Хмельницької обласної ради збираються родичі полонених. Жінки витирають хустинками сльози.

— 3 червня від чоловіка прийшла ес­емеска: "Всё хорошо, жив, здоров". Я зразу набрала, але зв'язку не було. Потім знову такі ж повідомлення. Однообразні, — каже 39-річна Тетяна Брега, дружина захопленого Ярослава Брега.

— Ми пішли до їхнього командира, — перебиває жінку 26-річний Сергій Дорофєєв, брат полоненого Олександра Дорофєєва. — Він сказав, що наших хлопців і ще п'ятьох полтавських узяли прямо на вокзалі. Всі десятеро їхали в цивільному, у різних вагонах, військових квитків при собі не мали. Тільки паспорти. У Дебальцевому мєнти перевірили їх, побачили хмельницьку прописку. І здали наших солдатів терористам. За п'ять минут у вагоні були півсотні донських козаків з автоматами.

— Я поняла, що щось не так, коли прийшла есемеска "Все добре, люблю, цілую", — розповідає 32-річна Людмила Ємець, дружина захопленого Василя Ємця. — Одразу пішла до командира, який лишився у Хмельницьку. Він каже: "Вони в плєну".

Родичі заходять до голови обласної ради Івана Гончара. Той викликає військового комісара та командира служби правопорядку.

— Хлопців на вокзалі зустрічав підполковник В'ячеслав Попов, — розповідає 52-річний Іван Бугай, командир Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку. — Але їх здала міліція. Бо все Дебальцеве захопив отаман війська донського. У нього одна вимога, щоб хлопці не виконували наказів. Каже, що при них були накази. Це брехня.

А чого їх не визволяють?

— Генштаб веде перемови. Один луганський бізнесмен одразу пропонував викуп, але козаки не хотять, — продовжує Іван Бугай. — За нашими даними, вони тримають у полоні 200 заручників. Використають їх у крайньому випадку. Коли їм треба буде коридор, щоб утекти.

— А чого зразу нам не сказали, що наших схопили? Ми тут другий тиждень місця собі не знаходимо, — звертається Людмила Ємець.

— Щоб про щось казати, треба самим знати на 100 відсотків.

2 червня військові вдруге відбули на охорону правопорядку. Вперше їздили два тижні тому. Повернулися після триденних навчань на Дніпропетровському полігоні.

Мобільним телефоном, із якого родичам надходять СМС, користуються в місті Первомайськ Луганської області.

Захоплені хмельничани:

Прапорщик Василь Ємець, 35 років, має дружину й 11-річного сина.

Рядовий Олександр Дорофєєв, 34 роки, має дружину й 10-річного сина.

Сержант Ярослав Брега, 42 роки, має дружину і трьох дітей: 17, 8 і 1,5 року.

Сержант Віктор Хомяк, 36 років, виховує 14-річну доньку.

Сержант Олег Афонін, 26 років, неодружений.

×