По обіді 22 вересня водій тролейбуса, черкасець 48-річний Микола Тесленко прийшов із роботи. Подався в магазин і не повернувся. Наступного дня його син 20-річний Артем знайшов батька повішеним у підвалі гуртожитку.
— Усе почалося з банального, кожен те саме проходив, — каже його колега 43-річний Валерій Посипайко. — Прийшов додому, а жінка: "Де гроші?". Пиляла його.
Тесленко 27 років працював водієм у комунальному підприємстві "Черкасиелектротранс". Його тролейбус досі стоїть у гаражі, його щойно відремонтували.
— Коля спокійний був, як удав, — продовжує Посипайко. — Я знав його 20 років. Якби був експансивний, то гиркнув би чи кулаком провів під носом у жінки. Того дня він прийшов просити у директора 600 гривень. Йому відмовили. Потім пішов у гараж ремонту. Тролейбус його як стояв, так і стоїть. Коля ходив: "Ну що мені оце робить? Удавиться чи що?" Ніхто якось не звернув уваги. У нас тут півпарку так говорять.
У гаражі є 20 працівників в уніформі.
— Того ніхто не ожидав. Я бачив його у 15 хвилин дев'ятого, — згадує колега і сусід Микола, 41 рік. — Коля балакав, як завжди. Повертався із магазину, хлопці пропонували сідати до нас, а він: "Нє-нє". І пішов. У нас постійно були балачки: "Як жити? Що далі буде?" У мене в самого 75 копійок у кармані.
Працівники тролейбусного парку говорять, що причиною самогубства стало безгрошів'я. Робітникам заборгували зарплату за 2,5 місяці.
— Якби на коліна не падали, то нам і за червень не заплатили б, — розказує Микола. — Як виклянчиш, то дадуть. Для цього пишемо заяву, на що треба зарплата, на що її витрачатимеш. В усіх така проблема і скандали в сім'ях. А Коля, по суті, сам годував родину. Жінка в якомусь кіоску підторговує, син улітку закінчив навчання, не працює.
Микола три місяці не виходив у рейс, бо його транспортний засіб лагодили.
— У нас так: якщо тролейбус на ремонті, то у водія вихідні, — пояснюють працівники. — У місті ходили 23 машини. Усього їх виїжджає 31, хоч мер бреше: "60 тролейбусів ходять".
— На похороні Миколи було все колишнє начальство "Черкасиелектротрансу", — говорить Посипайко. — І нікого з нового. Колишній директор сказав: "Оце і кирдик вам, хлопці! Ото вже як наклали око депутати на землю, то все".
Микола Тесленко із дружиною 47-річною Лідією та сином Артемом жив у 9-поверховому гуртожитку, який раніше був на балансі тролейбусного парку. Мали дві кімнати по 11 "квадратів". Поряд на стоянці — червоний "москвич" Тесленка.
— На днях він його ремонтував, — говорить хлопець, що сидить на лаві. — Я ще й підсобити пропонував, бо він усім допомагав безплатно.
Тесленки живуть на п'ятому поверсі. Внизу біля ліфта вхід у підвал. Через ґрати видно зачинені двері. Раніше Микола був тут сантехніком, але відколи гуртожиток набув статусу будинку, продовжував працювати на добровільних засадах. Мав ключ од підвалу.
Зустрічаюся із Лідією Тесленко. Вона в чорній хустці.
— Не знаю, чого він так зробив. Це великий гріх, за який нам із сином розплачуватися, — зітхає та йде до кімнати.
— Коля завжди помагав людям у біді, — розказує старший будинку Сергій Крикун, 44 роки. — І серед ночі, й по вихідних робив. І син у нього хороший, батька слухав.
Артем Тесленко цього року закінчив черкаський коледж, шукає роботу.
— Колю ще й Ліда ревнувала, — розповідає друг загиблого Анатолій, 45 років. — Він же всім у гуртожитку допомагав. Його кума колись казала: "Не хочу звати Колю на допомогу, бо жінка ревнує до мене". Хоча кума старша на 20 років. Проте Микола ніколи не нарікав на сім'ю. Усе воно від грошей. Прийде додому, а жінка гризе. Наш колишній директор нам говорив: "Я дам вам грошей або в морг, або на операцію". Жалко Колю, бо це була людина з великої букви.
— Я виїхав на місце через 1,5 години, — розказує Василь Буренок, директор "Черкасиелектротрансу". — Сусіди пояснили, що все вийшло на ґрунті побутових відносин. Син його сказав, що останні років три мав не найкращі стосунки з батьком. Звичайно, вплинуло тяжке фінансове становище, але борги по зарплаті — не основна причина.
2 
1
Коментарі
1