— Ще коли Коля був у АТО, домовилися постійно лишатися на зв'язку. Не можеш подзвонити, шли есемес. Коли йшли бої, напише: "Я", і мені спиться спокійніше. А то — тиша, — говорить 58-річна Василина Кривонос із села Махнівка Борзнянського району на Чернігівщині. 15 січня зник її син 35-річний Микола. За місяць його товариш 26-річний Сергій Орищенко показав, де тіло. Микола Кривонос лежав у посадці неподалік залізничної станції Вересоч. Прикиданий гіллям. Голова побита. Орищенка затримали.
Микола Кривонос — учасник АТО, служив у військовій частині в Чернігові. Перед зникненням гостював у Сергія Орищенка в селі Вересоч Куликівського району. Чоловіки разом служили за контрактом.
— Коля 2014-го пішов служити. Був на Дебальцевському плацдармі. Оператор-навідник бойової машини піхоти, старший сержант, — розповідає про сина 63-річний Микола Кривонос.
— У тому пеклі вижив, а тут така смерть, — плаче Василина Кривонос. — У зоні бойових дій пробув рік, там його контузило. Додому повернувся в липні 2015-го. Перші п'ять днів сидячи спав у кріслі, нічого не розповідав. Тільки жалівся на головний біль. Я свої таблетки давала. Як не помагали, пиво пив, і йому легшало. Побув трохи й пішов на контракт. Востаннє на зв'язок виходив 14 січня. Відтоді місця собі не знаходили.
На пошуки сина підключилася військова прокуратура — все марно. За місяць — дзвінок із Чернігова: "Їдьте опізнавати, тільки жінок не беріть". Коля лежав на боку. Розтин зробили 13 лютого. Причина смерті — черепно-мозкова травма. Поховали наступного дня.
— Не вірю, що Серьожа міг убити. Мотиву не було, — каже дружина затриманого 33-річна Інна Орищенко. — Ми прожили разом вісім років. Я його добре знаю. Покричати може. Вдарити — ні, боязкий. У військовій частині відповідав за ремонт техніки. Останнім часом не воював, мав проблеми зі здоров'ям. В АТО йому зробили операцію на шлунку.
Миколу раніше не бачила. Знаю, що з чоловіком разом винаймали квартиру в Чернігові. 15 січня приїхав до нас гостювати. За два дні зібрався повертатися в частину. Випили пляшку горілки і в 21:40 пішли із Сергієм на електричку. Чоловік узяв рюкзак, в ньому лише зарядка до телефона і перчатки. Десь за півтори години вернувся. Був чимось розстроєний. Сидів, курив. Потім ліг, крутився, не міг заснути. Казав, що шлунок болить. Наступного дня поїхав у госпіталь, там пролежав із 18 січня по 3 лютого. Через чотири дні його затримали. Прийшов у супроводі чотирьох поліцейських. Сказали, що пообіцяв їм показати, де тіло, якщо дозволять переночувати вдома. Поліцейські накупили собі їжі, накрили стіл, топили грубу. Пильнували, щоб нічого собі не зробив.
— Миколу вбили арматурою. Де б Серьожа її взяв серед зими на станції? Дома теж не було. Думаю, бере на себе чужу вину. Можливо, бачив і знає, хто це скоїв. Та його крайнім роблять, — каже сестра Сергія 20-річна Алла Орищенко.
— Знаряддя вбивства так і не знайшли. На суді чоловік мені казав: "Це не я, мене підставили. Убив не місцевий", — говорить Інна.
3 
35413
Коментарі