"Дочку вбивали ті самі, що били Іру"

?18 січня 2011-го у Врадіївці вбили 15-річну Аліну Поркул. Нападників не знайшли.

— Аліна була нашою єдиною дочкою, — згадує мати 37-річна Ірина Поркул. Зустрічає біля двору неподалік центру селища. На новому паркані висить табличка "Обережно. Злий пес". — А оце 15 червня я родила ще одну дитинку. Назвали дівчинку Євою. Алінка була домашньою. На дискотеки рідко ходила. Більше дома сиділа, в інтернеті. 18 січня після школи подзвонила: "Мама, зайду на корекцію нігтів". Увечері її телефон був відключений. Ми кинулися в міліцію, що дитина пропала. З нас посміялися: "Та вона десь загуляла, не беспокойте нас".

38-річний Ігор Поркул показує фотографії доньки.

— Алю знайшли вранці у ставку, — каже. — Лежала роздягнута, в одній майці. Головою в ополонці. Череп розбитий, зламаний нос, челюсті, два удари були у висок. Ми не знаємо, чи її ґвалтували, бо акт вскритія нам не показали. З вух Аліни були вирвані сережки, сумочки й телефону тоже не знайшли.

Поркули зверталися у програму "Битва екстрасенсів". До Врадіївки приїздила група біоенергетиків.

— Сказали, що убійца — людина при пагонах. Її кришують високопоставлені родичі, — говорить Ірина. — А двоє сказали, що за два роки буде таке саме звірство, але жертва виживе й розкаже, хто то був.

— Ми на 95 процентів увєрєні, що дочку вбивали ті самі, що били Іру, — додає батько. — Я спеціально ходив до Іри в лікарню. Обличчя побили так само, вещі забрали так само, навіть сережки шарпонули.

"Врадіївка повстала, бо нема сил терпіти"

Найактивнішим учасником погрому у Врадіївці називають місцевого 51-річного Анатолія Бурлака. Він постійно чергує біля відділку.

— Те, що міліціонери кажуть, брехня, — запевняє. — Народ зійшовся сам, ніхто його не звозив. Врадіївка повстала, бо нема сил терпіти. За три роки у нас зґвалтували кількох жінок. Людям надоїли знущання. Кожен день когось забирали до відділку, били, ламали, заставляли брати на себе злочини. Коли шукали вбивць Аліни Поркул, у 11 чоловік вибили зізнання. Троє з них повісилися, бо не хотіли сидіти ні за що. А у міністерстві це не викликало підозр.

Ви знайомі із затриманими міліціонерами?

— Особисто ні, але знаю, хто такі. Дрижак постійно по барах ходить, за себе ніколи не платить. У міліції він вибиває зізнання. Натуральний садист. Поліщук його друг, і той таксист теж. Вони троє завжди їздять машиною. Тому таксисту зробили документи на зброю, влаштували на роботу єгером.

Що робитимете далі?

— Скличемо віче, яке має взяти владу в селищі у свої руки. Маємо проконтролювати, щоб тих негідників не випустили. Їх виправить тільки в'язниця. Міліція має зрозуміти, що у погромі винувата вона, а не люди. Бо довели.

"Жінку били, вона с ума сошла. Брат помер від розриву сєлєзьонки"

Віра Підгурська, 70 років:

— Мого сина Сашу вбили в 2008 році. За шо, я так і не поняла. Ніби хтіли заставить щось на себе взяти. Приїхав водітєль начальника відділку, каже: "Саша, тебе визивають". Син пішов і пропав на три дні. Мені подзвонив родич, каже, треба Сашку їсти принести. Я зібрала торбу. Запустили на 5 минут. Саша як хліб побачив, то кусками глотав. Казав, йому три дні нічо не давали. А вночі дзвонять: "Саша повісився на умивальніку". Його били страшно, шокера до вуха пхали. Коли ми його забирали, весь чорний був, голова дірява. Батюшка не хотів відспівувать, а як побачив тіло, то мовчки взявся.

Григорій Могильов, 43 роки, фермер:

— Мєнти порушили всю мою сім'ю. Сім років тому в мене вбили маму. З'їхалось всьо керівництво города, експерти з Миколаєва. Клятвенно обіцяли найти. Я мав три продуктові магазіна, мєнти ходили, всьо брали. Потім викликали до відділка на опрос. Дев'ять днів тримали в камері, наділи наручники, пальці в двері пхали. Все казали, шо я маму задушив. Жінку Таню тоже били, руки пхали до води, електрику включали. Вона с ума сошла, у псіхушку забрали. Брата так опрашували, що скоро помер — сєлєзьонка розірвалась від удару. Потім посадили в тюрму племінницю, наче вона вбивця. У тюрмі померла.

Валентина Тодоренко, 25 років, продавець:

— Приїхали до мами міліціонери. Кажуть: "На воду, таблєтки і сядь". Мама в крик: "Що сталось?" А вони на всю хату: "Колю твого вбили!" Виявляється, знайшли мого брата на вулиці. Докторка зі "скорої" казала, що коли приїхала, Коля був вже мертвий і чорний від синяків. Його сильно били і вдушили. А мєнти написали "льогкі тілесні ушкодження". Потім зловили якогось наркомана з Первомайська і кажуть, що то він. Ми впевнені, що то хтось із міліціонерів, бо тільки вони можуть кого-небудь убити, а на наступний день повісить на нього злочини. На Колю повісили, що він украв якісь два коня і мотоцикла.