"Продаю свою нирку, частину печінки, кістковий мозок, — каже 40-річний Володимир з села неподалік Макарова на Київщині. — Усе, що треба, аби лиш хто заплатив.".
Оголошення про продаж нирки Володимир розмістив у Інтернеті півроку тому. Каже, поки що ніхто не звертався. Та він готовий торгуватися й домовлятися.
Із Володимиром зустрічаємося в селі, де він працює монтером на будівництві. Худий чоловік має стомлений вигляд, кульгає — застудив нерв, бо спить на бетонній підлозі. Розмовляє спокійно.
— Так не хочеться, щоб мене порізали, та виходу немає, — зітхає він. Прізвище просить не називати, бо за торгівлю власним органом йому загрожує в"язниця.
Володимир народився у столиці Естонії Талліні. Батько Василь Іванович — українець, мати Тетяна Микитівна — росіянка. Має на п"ять років старшого брата Валерія. В Естонії жив до 25 років.
— У 80-х працював в Амурській області, їздив із будівельниками на заробітки, — згадує чоловік. — Важко було, але за п"ять місяців міг купити "жигулі". Хотів оселитися у Благовєщенську, виписався з батьківської квартири. Та в московському аеропорту вкрали барсетку з документами. Тоді все й почалося.
За радянських часів Благовєщенськ був закритим містом. Щоб потрапити туди, потрібна була перепустка. Така й лежала у Володимировій барсетці.
Чоловік залишився в Москві, влаштувався охоронцем. Після розпаду Радянського Союзу повернувся до Талліна, хотів отримати громадянство. Та йому відмовили, бо не мав паспорта.
— В Естонії міліція перевіряє документи через кожні півкілометра, а я не мав нічого, — веде далі чоловік. — Сидів на шиї у батьків. Через п"ять місяців подався до тітки Марії.
Єдина батькова сестра дітей не мала. Жила в селі під Макаровом. Мала хату та город. Володимир працював у місцевому колгоспі, допомагав тітці. Перед смертю вона заповіла племінникові будинок та 59 соток садиби. Однак чоловік не зміг оформити спадок.
Запропонували 15 тисяч доларів за те, що назавжди зникну
— Здавалося, все просто: є тітка, є заповіт, — згадує Володимир. — Але в начальника паспортного столу на лобі було написано: "Дай грошей". Документів не прийняв. Згодом інший начальник, Лариса Максименко, пообіцяла допомогти.
31 березня 2005 року тітка померла.
— Улітку до мене на джипі приїхали кілька молодиків, — каже чоловік. — Запропонували 15 тисяч доларів за те, що назавжди зникну. Я відмовився. Уночі підпалили хату. Вона згоріла. Мене врятував сусід. Відтоді я — бомж. Паспорта не дають, бо не зареєстрований, а прописатися ніде. Голова сільради пообіцяв мою землю іншим. Коли я дізнався, привселюдно сказав, що зарубаю його.
Два роки Володимир працює монтером у приватників. Там приймають без документів і дають ночівлю. Дружини й дітей не має. Сподівається на своєму органі заробити гроші, за які відновить документи.
— У нас на Володимира нічого немає, — каже начальник відділу реєстрації громадян Макарівського райвідділу Лариса Максименко. — Хай звертається до свого консульства.
В Інтернеті є багато оголошень, де люди пропонують свої органи. Нирка коштує від $20 до $50 тис., частина печінки — до $40 тис., серце — від $200 тис. до $500 тис., кістковий мозок — до $50 тис.
"ГПУ" зателефонувала за номером, вказаним в одному з них.
— Нет, я свою почку уже продала, — каже у слухавку жінка, яка представилася Тетяною. — Не успела удалить объявление.
Зазвичай донорів знаходять посередники. Операції проводять у приватних клініках за кордоном.
Клініки України, де дозволено робити трансплантацію органів:
Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова — (044) 408 59 88
Донецький трансплантаційний центр при обласній лікарні ім. Калініна — (062) 332 24 81
Запорізький Центр трансплантології та діалізу при обласній лікарні — (061) 769 81 87
Одеський Центр трансплантології при обласній лікарні —(048) 750 02 06
Львівський відділ трансплантації нирки та гемодіалізу —(032) 275 71 43
Донором може бути лише повнолітній родич хворого
— Люди, які продають чи купують органи, можуть отримати до п"яти років в"язниці, — каже 30-річний Вадим Гіренко із прокуратури Києва. — В Україні донором може бути лише повнолітній родич хворого, який потребує термінової трансплантації. Перед цим людина повинна написати офіційну згоду. Донор не має права на отримання грошей.
Також можна забирати орган небіжчика. Згоду мають дати його близькі родичі.
Взаємини донора та хворого регулює Закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів", прийнятий 1999 року.
В Україні можна трансплантувати нирку, серце, частину печінки, легенево-серцевий комплекс, селезінку, кістковий мозок, стовбурові клітини. За дев"ять місяців 2007-го лікарі пересадили 96 нирок, 18 частин печінки та серце. Водночас, лише офіційно трансплантації нирок потребують 1,5 тис. осіб, серця — понад 500.
8 
35413
Коментарі