Хом'яка у клітці побачив уранці 6 грудня 60-річний Анатолій Насик із міста Ніжин на Чернігівщині. Він працював сторожем, повернувся з нічного чергування. Доньку 12-річну Ірину знайшов задушеною на кухні, пасинка 23-річного Юрія — зарізаним у кімнаті.
— Іра була б жива, якби наш заклад не закрили, — зітхає 53-річна Ніна Дворська, колишня директорка дитбудинку "Затишок".
Родина Нациків жила в "малосімейці" на вул. Синяківській. Юрій — син Валентини від першого шлюбу. Чоловік повісився. Жінка вийшла за Анатолія Нацика, на 15 років старшого. Народилася Ірина.
— Толік обожнював Ірочку, — кажуть сусіди. — Але більше бігав за Вальою. Вона захворіла, разів із десять намагалася покінчити з життям. Вперше викинулася з третього поверху. Вижила. Потім заганяла в груди голку-циганку, труїлася. Раз кинулася під поїзд — відрізало ноги. Після цього їй зовсім не хотілося жити, лила кислоту на культі.
Мати написала заяву, аби доньку взяли до дитячого будинку. В серпні 2005-го Ірину забрали, а Валентина знову викинулася з вікна. 1 вересня померла, мала 40 років.
— Ірочка в нас жила, — каже Ніна Дворська. — Славна, привітна, доброзичлива дівчинка. Ми звали її "наше сонечко". Вчилася добре, ходила до шостого класу школи №17. Талановита. Грала на піаніно, знала різні мелодії. Батько часто відвідував її, приносив цукерки, одяг. Ми розуміли, що він не міг їй дати ні того догляду, ні виховання.
8 вересня заклад закрили.
— Коли мером був Михайло Приходько, то наші дітки ні в чому не нуждалися, — продовжує Ніна Андріївна. — Та тільки Михайла Васильовича відсторонили, хтось накинув оком на наше приміщення. Усіма способами хотіли нас знищити, дітей перестали надсилати. Зрештою міськрада прийняла рішення нас ліквідувати.
20 вихованців нікуди було подіти.
— А вони так до нас звикли, — каже директорка. — Плакали, не хотіли йти. Чотирьох взяла під опіку я, одного — вихователька Лариса Листопад, ще двох — помічниця вихователя Надія Чупрова. Чотирьох відправили в Чернігівський інтернат. Іру і таких самих дітей із кризових сімей повернули додому.
Похорон брата і сестри організувала школа №2. Їхньому батькові стало зле. Лікувався в неврологічному відділенні міської лікарні. Опісля перебрався до двоюрідного брата. До своєї квартири не заходить.
— Іринка питала мене: "Можна, я вас називатиму мамою?" — згадує Тетяна Федоренко, колишня вихователька із "Затишку". — Я любила її, як рідну. Перед її загибеллю до другої ночі не могла заснути. Тільки задрімаю — перед очима похорон. Чий, не бачу. 20 разів "Отче наш" читала. Вона й досі у мене перед очима: всміхнена, просить: "Підстрижіть мені чубчика".
У вбивстві брата й сестри підозрюють сусіда 21-річного Максима Бублика з квартири №33. Його матір померла, батько жив з іншою. Максим повернувся з армії, працював вантажником, часто заходив до Юрія. Його затримали завдяки Юрієвій мобілці, яку забрав після вбивства.
На відтворенні злочину Бублик пояснив, що вбив Юрія, бо посварилися. Його сестру задушив кабелем від зарядки до мобільного. Більше його напад ніхто не бачив.
Хом'яка ніхто із сусідів не захотів узяти до себе.
8 
35413
Коментарі