Колишній начальник зовнішньої розвідки МВС України, екс-генерал-лейтенант 56-річний Олексій Пукач народився і виріс у селі Синютки Білогірського району на Хмельниччині.
На автостанції у Білогір"ї кажуть, що до Синюток автобусів немає. Запитую в чоловіка, який сидить на лавці, як дістатися до села.
— Ти що, Пукача шукаєш? — пильно роздивляється. — Та його вже знайшли!
Синютки за 10 км від райцентру. О десятій ранку село ніби вимерло — місцеві збирають на городах сіно.
— Чож я Пукача не знаю, — каже 78-річний Василь Полов"юк. — Він родився в Синютках, його батько Петро з Жижниківець, а мама Марія тутешня. Вони розійшлися. Олексій лишився з матір"ю. А в Петра була друга сім"я і син Віктор.
Олексій Пукач — єдиний син Марії і Петра Пукачів. Олексія односельці називали Аліком, а його матір — Марусею.
— Алікового батька Петра Пукача знаю з дєтства, — розповідає найстарший житель села 85-річний Іван Заіка. Він живе навпроти колишнього обійстя Пукачів. — Разом до школи ходили. Петро від мене на рік старший. Добра була людина. Помер уже.
Алік коло баби тяглом сидів, — продовжує Іван Мифодійович. — Баба Оксенька його доглядала. Були такі хлопці, що назбирають компанію і кудись ідуть. А Алік — ні. Мало з ким товаришував. Сім"я була небагата. Вже як Алік вивчився, то забрав матір і бабу десь у Київ. Тут із його родичів нікого немає. Тільки мачуха в Жижниківцях.
Пукач нашого дядька встроїв у міліцію, тюрму охраняти
Хата, де народився Олексій Пукач, не збереглася. Нинішній власник 57-річний Петро Буяновський збудував новий дім. Він із Пукачем разом ходив у садок і до школи.
— Алік добре вчився, — згадує Буяновський. — Мені помагав робити уроки. Я до спорту не дуже, а він у футбол любив грати. Вів себе харашо. За нього гріх щось погане сказати. Разом ходили в ліс по гриби, на річку ловити рибу. І горілки він не пив. Нє. Навіть потом, коли вже приїжджав, то не пив. А я колись у нього був у гостях. Приймав мене радо.
— А розкажи, як Пукач в Ізяслав нашого дядька встроїв у міліцію, тюрму охраняти, — втручається в розмову 13-річний Віталій, онук Петра Буяновського.
— Ти знаєш, як воно там було, — гримає на нього дід. — Чи ти бачив? Тебе ще в проекті не було. Наскільки я знаю Аліка, не міг він когось вбити. Не такий у нього характер.
Із Петром Буяновським говоримо на полі, де комбайн косив пшеницю. Кілька чоловіків голосно обурюються. Голова сільради з-під носа завернула від них комбайн і відправила на свій город. Кажуть на її адресу кілька міцних слів. Переводять розмову на Пукача.
— Сам вивчився, став такою людиною, — говорить 71-річний Володимир Шевчук. — Не вірю, що він міг таке зробити. А чого його зловили перед виборами, га? Значить, комусь це вигодно. Усе село каже, що його підставили.
— Це все політика, — додає 61-річний Петро Стецюк.
У екс-генерала є дві доньки-близнючки
Друга дружинf Олексієвого батька 80-річна Надія Пукач живе у селі Жижниківці Білогірського району на Хмельниччині. Пукач у них часто бував. Вулиця, де стоїть її хата, тягнеться вздовж річки Горинь.
Після зливи ґрунтова дорога перетворилася на трясовину. Ледь не гублячи у багнюці взуття, продираюся до глиняної хатини. Відчиняю двері, гукаю в сіни. Надія Михайлівна запрошує до хати. Пропонує сісти на лавку, а сама примощується на стілець навпроти. У хаті низька стеля. Прибрано.
— Ну і що вам люди наказали? — запитує. — Ніхто вам тут про Олексія поганого слова не скаже. Добра дитина. Сюди приїжджав, допомагав батькові. Вони ніколи не сварилися. І мені Олексій поганого слова не сказав.
Батько Олексія, Петро Пукач, фронтовик. Мав медаль "За відвагу". Після війни працював на залізниці, помер 1993-го.
Прошу Надію Михайлівну показати сімені фотокартки. Вона відмовляє. Каже, що у Олексія є дві доньки-близнючки — Оксана й Інна. Де вони живуть — не знає.
— Кажуть, що він душив того Ґонґадзе. Я не знаю. Може, заставили, то так і робив. Кучма його втопив, а сам живе припіваючи. Не винен Олексій, якась сволоч його здала і гроші на тому заробила. Добра дитина, але в біду попав.
"У нього багато дівчат були закохані"
До 77-річної Євгенії Кучерук, колишньої вчительки Олексія Пукача, приїхали родичі. Пояснюю, про що хочу поговорити. Донька вчительки 49-річна Марія радо сплескує в долоні:
— Коли Олексія затримали, я хотіла писати до президента. Та мене відмовили. Кажуть, все одно з цього нічого не вийде. А тут ви. Ходіть до хати. Я про Олексія вам все розповім.
Марія любила Пукача.
— У нього багато наших дівчат було закохані, — каже. — Я також ним захоплювалася. Олексій був міцної статури. Завжди врівноважений, толерантний. Горілки не пив. Я була у 8-му класі, коли він проводив мене з клубу.
Марія ходила в один клас зі зведеним Олексієвим братом.
— Віктор вчився ще краще від Олексія. Дуже йому математика вдавалася. Був військовим десь у Росії. Останній раз із сім"єю приїжджав років п"ять тому. А наступного року помер. Серцевий напад. Люди кажуть, ніби не своєю смертю, і що це якось пов"язано з Олексієм. Але я не вірю, що Олексій на таке здатен.
Чотири класи Олексій Пукач закінчив у селі Синютки. Ще чотири класи вчився у восьмирічці в сусідньому селі Гулівці.
— Він з бідової сім"ї, — розповідає Євгенія Пилипівна Кучерук. — Мати Маруся працювала ланковою. Все життя на буряках. Батько — на залізниці робочим. Розійшлися, коли Олексій ще малим був. Петро Пукач жив в іншому селі, але сім"ї допомагав. У Олексія злості на батька не було за те, що покинув їх.
Аліка я знаю з дитинства. У першому класі був такий кругловиденький, чорнявенький. Одягався просто, але аж такою бідністю не виділявся. Мати старалася для нього. Разом з бабою тримали корову, свині. Алік роботящий був.
Вчився Олексій Пукач добре, майже відмінно.
9 та 10 клас закінчував у райцентрі Білогір"я. Ту школу знесли років 30 тому.
13 
1
Коментарі