Анастасія Чепа померла у "швидкій"

 

17-річну черкащанку Анастасію Чепу поховали 20 серпня. За два дні до того дівчина померла у "швидкій", коли її везли від мису Тарханкут Чорноморського району Криму до лікарні. У балоні закінчився кисень.

Із 42-річною Вірою та 46-річним Володимиром Чепами зустрічаємося за тиждень після похорону. У квартирі на шафі стоїть випускна фотографія їхньої доньки. Поряд — ікона Божої Матері, склянка води з хлібом і свічка.

Анастасія — єдина дитина Чепів. Цього року закінчила із золотою медаллю міську гімназію N1, вступила до Києво-Могилянської академії.

— Настю називали золотим фондом нації, — розповідає Віра Володимирівна. — Вона з дитинства була самостійною. Уроки я не перевіряла — донька все робила на совість. Мріяла стати політиком, зробити Україну кращою. Ходила в жовто-блакитному галстуці, розмовляла українською. Не раз їздила в Англію по програмі обміну талановитими дітьми.

— Раз Настя повернулася з Англії, їй було 11 років, — додає Володимир Володимирович. — Каже: виросту і зроблю так, щоб у нас жили, як у Британії. З дитинства мислила по-дорослому. Кожен день розписувала, будувала плани на життя, наче спішила побільше зробити.

У випускному класі дівчина ходила до репетиторів, училася в автошколі, писала вірші. Батькам сказала, що не дозволить заплатити за навчання в інституті ані копійки. Вступила одразу на два факультети — економіку й право. Вибрала перший. Водночас записалася на курси англійської при посольстві Великої Британії. У майбутньому планувала учитися за кордоном. Ходила на тренінг "Як стати лідером", читала книжку "Як стати керівником успішної команди".

Перед навчанням Чепа вирішила відпочити. Знайшла в Євпаторії клуб аквалангістів "Наяда". Записалася на десятиденні курси, заплатила 3 тис. грн. 13 серпня приїхала пірнати до Криму.

— Ми зізвонювалися, — зітхає батько. — Востаннє говорили увечері 17 серпня. Настя раділа, що завтра група їде на мис Тарханкут за 30 кілометрів від Чорноморська. Їх вивезли автобусом 50 осіб із двома інструкторами. За раз під воду йдуть четверо-шестеро, хоч за правилами треба на кожного інструктора по одному туристу.

Під час занурення Анастасію з інструктором Рустемом раптово виштовхнуло на поверхню. Дівчина знепритомніла. Чоловік кричав: "Помогите! Настенька, очнись! Что же мне теперь будет?!"

Підплив човен. Віктор Яковенко з клубу "Адмірал" зняв із Чепи акваланг. Каже, що дівчина стогнала, води в легенях не було.

На березі відпочивав лікар із Москви Володимир Брагін. Побачив метушню на воді й поплив на поміч. На човні надав першу допомогу.

— Настя отримала баротравму, на губах у доньки була рожева піна, — веде далі Володимир Чепа. — Це коли при швидкому піднятті з глибини повітря пошкоджує легені.

"Швидка" з Чорноморська приїхала за 45 хв. Дівчина не приходила до тями. Брагін, лікарка Тетяна Миколаївна з сусіднього села Оленівка та медик із Херсона продовжили надавати допомогу на березі. Лікар з Росії перевірив балони з киснем. Один був порожнім, другий — неповним. Дорогою за 2 км кисню у балоні не стало. Брагін переконаний: він або витік з балона, або скінчився. Серце дівчини билося, однак рятувати її було нічим.

— Нещастя трапилося близько полудня. А керівник клубу Михайло Базаров подзвонив нам десь о п"ятій вечора. Сказав: "Настя пірнула без акваланга й утопилася", — згадує Віра Чепа. — Уже після похорон ми зрозуміли, що тут щось не те. Не могла Настя втопитися, як це написали лікарі. Вона змалечку добре плавала.

— Там глибина до восьми метрів, — веде далі. — Інструктор і Настя були в аквалангах. Думаємо, виконували вправу на глибині. Того дня донька здавала екзамен по екстреному підняттю з глибини. Мала набрати в легені повітря, витягнути з рота загубник від балона й повільно піднятися, поступово випускаючи повітря. Інструктор мав це контролювати. З якихось причин вони піднялися різко.

Серце дівчини билося, однак рятувати її було нічим

— Ми дзвонили до лікарів "швидкої", просили без нас не робити розтин. Благали кілька разів, доки їхали до Криму, — плаче мати.

Наступного дня тіло Анастасії Чепи без відома батьків перевезли до Євпаторії, зробили розтин і забальзамували.

— Лікарям було що приховувати, — переконані Чепи. — Після бальзамування справжню причину смерті дізнатися неможливо. На мисі Тарханкут повно відпочивальників і немає елементарної медичної допомоги. Кого врятує неукомплектована "швидка" за 30 кілометрів від берега?

Щодня до батьків заходять знайомі Анастасії.

— Ми дружимо відтоді, як наші діти пішли в гімназію, — говорять матері однокласників Чепи Наталія Капля і Галина Кривов"яз. — Настя була як наша донька. Що той Ющенко, Тимошенко й усі решта можуть казати про незалежність, якщо за 17 років не спромоглися забезпечити швидкі допомоги елементарним? Це жах! Ми живемо у країні, де немає кисню! У Криму надприбутки від туризму, а людей рятувати нічим.

— Наступного дня ми запитали Михайла Базарова за Рустема, — зауважує Володимир Чепа. — Він сказав, що Рустем занурює людей. Подейкують, у цьому клубі торік утопилася людина. Місцеві кажуть, що в шторм на мисі буває до 30 утоплеників.

×