15 жовтня минуло дев'ять днів із дня смерті 17-річної Тетяни Гевусь із райцентру Збараж на Тернопільщині. О 5.40 6 жовтня у районній лікарні їй зробили кесарів розтин — вона народила здорового хлопчика вагою 2850 г і зростом 50 см.
За 5 год. після пологів у породіллі почалася сильна кровотеча. З 11.00 до 23.00 її рятували в операційній. Але о другій дня 7 жовтня жінки не стало. У свідоцтві про смерть вказано, що до смерті призвела "акушерська емболія амніотичною рідиною" — навколоплідна рідина потрапила до кровотоку матері.
— Таня у мене була одна-єдина. Досі не вірю. Весь час здається, що вона вернеться. Як сама в хаті, то прошу її: розкажи, як тобі там, — плаче мати Ольга Адамович, 42 роки.
Вона збирає документи, щоб оформити опікунство над онуком. Тетяна не була заміжня. Про батька дитини мати говорити не хоче.
— Таня не хворіла практично. Вчилася в Тернополі на адміністратора готельного бізнесу. Хіп-хоп танцювала. Брала участь в "Україна має талант".
Ольга Теодозіївна з чоловіком 61-річним Петром Жилою живуть у власному будинку неподалік центру міста. У коридорі на підлозі лежать нові двері — ремонтували кімнату для Тетяни із сином. У вітальні — її великий портрет, перев'язаний чорною стрічкою. Немовля з пологового не виписують, бо ще не оформили всіх документів.
— Дочка мені у всьому помагала. Навіть як уже вагітна була, торгувала в нашому магазині — маємо маленький продуктовий кіоск.
Жінка сідає на диван. Гортає фотоальбоми, показує доччині грамоти. Каже, за всю вагітність вона жодного разу не скаржилася на здоров'я.
— На всі планові огляди ходила. Десь о другій ранку 6 жовтня проснулася — сильно крижі заболіли. До півтретьої витримати уже не могла. Викликали таксі, за 2 хвилини були в лікарні. Я чекала під роддомом. Бачу, лікарі її повели в операційну. По дорозі сказали, що треба на кесареве. Після операції Таня о дев'ятій ранку прокинулася. Всім подружкам дзвонила, — Ольга Адамович тримає мобільний дочки. — Я сиділа в палаті, а тоді кажу: піду в магазин ненадовго. Останній дзвінок своїй бабці, моїй мамі, вона зробила о 10.58. Привітала: "Ви вже прабабця, маєте правнука, назвете Володею".
Я в магазині двох покупців відпустила, з лікарні дзвонять: "Вас хоче дитина бачити". Прибігла, а її вже до систем підключають. Таня каже: "Мамо, всьо буде добре". Я під дверима весь час була. Тільки по лікарства в аптеки бігала. Треба було навіть шприци й бинт купляти. Здала 400 мілілітрів крові, у нас з дочкою одна група — перша плюс.
— Якби лікарі зразу сказали, що роди будуть тяжкі, хай би направляли в область. Я би сам Таню в Тернопіль відвіз, — утирає сльози вітчим Петро Васильович.
На другий день після похорону в нього стався інсульт. Чоловік уже повернувся додому з лікарні.
— Емболію пізно побачили, — каже дядько Тетяни, депутат міськради Петро Напованець, 53 роки. — Якби знали діагноз і вчасно почали необхідні процедури, кров би зупинили. Я в інтернеті на форумах про це ускладнення читав, з лікарями говорив. Усі кажуть: найкритичнішими є перші 40 хвилин, час допомоги обмежений. А наші доктори спочатку шукали, чи в неї не язва часом. Потім матку вирізали — і навіть мамі про це не сказали.
Обидві операції робив 67-річний Степан Борейко, завідувач акушерсько-гінекологічної служби району.
— У жінки були нижнє лежання плоду і вузький таз. Це покази до кесаревого розтину. Операція пройшла добре. А з таким ускладненням я за 38 років уперше зіткнувся. Ми викликали сімох лікарів із Тернополя, професор Дубов із Києва був в обласному центрі — і він приїхав, — говорить Степан Васильович.
Лікарем Тетяни був 31-річний Олег Коваль, зять Борейка.
— Спочатку жінка почувалася добре. Десь о 10.30 почала скаржитися на задишку, біль за грудиною. Потім почала блювати каловою масою. Тиск упав. Почалася шлункова кровотеча, — розповідає Олег Коваль. — Ми викликали ендоскопіста. Визначили, що є ерозивний гастрит. Кололи всі потрібні препарати. Потім забрали в операційну. Кров ішла навіть із прямої кишки, не згорталася. Подзвонили до професора Алли Бойчук, вона з Тернополя приїхала. Наклала шви на матку. Жінка втратила до 3 літрів крові. До лікарні в обласному центрі ми би її просто не довезли. Емболію неможливо передбачити.
— Поки спеціалісти на другий день приїхали, моя дитина вже померла, — плаче Ольга Адамович. — Перед тим моїй мамі погані сни снилися. За три дні до родів, було три дороги. Одна сухенька, друга з чистою водою, а третя — болото. Їде машина і грузне в тому болоті. Її люди тягнуть. Кузов втопився, а бочку витягли.
3 
1
Коментарі
24